ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.I.,
суддів: Юрченка В.В., Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Ліпського
Д.В.,
при секретарі : Проценко О.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_2, представника
відповідача Паролиса Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу № 2-1259/04 за
скаргою ОСОБА_1на дії Головного управління земельних ресурсів
виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської
державної адміністрації за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2004 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою на ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2004 року у справі №
2-1259/04 за скаргою ОСОБА_1 на дії Головного управління
земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації).
Зазначає, що в жовтні 2003 року звернулася до суду зі скаргою
на дії Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу
Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності
згідно свідоцтва про право на спадщину і на підставі договору
купівлі-продажу від 16 листопада 1950 року належить половина
АДРЕСА_1в м. Києві, а також господарські будівлі: гараж, погреб,
два сараї, вбиральня. Друга половина зазначеного будинку, а також
господарські будівлі та споруди належать ОСОБА_3 В 1950 році
згідно акту сільськогоспвідділу Київської міської ради народних
депутатів за АДРЕСА_1 закріплено 1820 кв. м. під будівлі і сад.
Рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів №
НОМЕР_1 від 29 червня 1954 року була зареєстрована за цією
адресою земельна ділянка площею 1820 кв. м. рішенням Подільського
районного суду м. Києва від 9 лютого 2000 року був встановлений
порядок користування землею по 910 кв. м. на кожного з двох
співвласників будинку - ОСОБА_1 і ОСОБА_3
20 серпня 2003 року позивачка звернулася з заявою до
Київської міської державної адміністрації щодо передачі їй
безоплатно в приватну власність земельної ділянки площею 910 кв.
м. для обслуговування та експлуатації жилого будинку та
господарських будівель і споруд, що їй належать та розташовані по
АДРЕСА_1
16 вересня 2003 року ОСОБА_1 одержала відповідь Головного
управління земельних ресурсів, в якій їй повідомлялося, що питання
передачі у спільну часткову приватну власність земельної ділянки
по АДРЕСА_1 буде розглянуто з урахуванням ст.. ст.. 86-89, 121
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та п. 6.1 Порядку набуття
права на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві,
затвердженого рішенням Київради від 14 березня 2002 року №
НОМЕР_2, після подання відповідних заяв усіх співвласників
будинку.
Вважає, що орган виконавчої влади Київради в сфері земельних
відносин порушив її право на безоплатне отримання земельної
ділянки площею 910 кв. м. для обслуговування та експлуатації
жилого будинку, передбачене нормами Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
. Просила визнати неправомірними дії Головного
управління Земельних ресурсів Київської міської державної
адміністрації, що полягають у відмові підготувати проект рішення
Київради щодо передачі безоплатно у приватну власність земельної
ділянки площею 910 кв. м. для обслуговування та експлуатації
жилого будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1та зобов"язати
суб"єкта оскарження підготувати зазначений проект рішення
Київської міської ради.
Вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції неповне
з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення
норм чинного процесуального законодавства, що призвело до
неправильного вирішення даного спору, просить скасувати ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2004 року та залишити в
силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 4
березня 2004 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 4
березня 2004 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано
неправомірними дії Головного управління земельних ресурсів
виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації), які
полягають у відмові підготувати проект рішення Київської міської
ради щодо передачі заявниці безоплатно у приватну власність
земельної ділянки для обслуговування та експлуатації жилого
будинку та господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1Зобов"язано
суб"єкта оскарження переглянути заяву ОСОБА_1 щодо передачі їй
безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 910 кв.
м. для обслуговування та експлуатації жилого будинку та
господарських будівель і споруд, що їй належать та розташовані по
АДРЕСА_1..
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2004 року
апеляційна скарга Головного управління земельних ресурсів
виконавчого комітету Київради (Київського міської державної
адміністрації) було задоволено частково. Рішення Шевченківського
районного суду м. Києва від 4 березня 2004 року скасоване, а
скарга ОСОБА_1 залишена без розгляду.
Своє рішення апеляційний суд м. Києва мотивував тим, що суд
першої інстанції вирішив справу за правилами глави 31-А ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, не врахувавши тих обставин, що при наявності
спору про право справа має розглядатися в порядку позовного
провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача
на підтримку касаційної скарги, заперечення представника
відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши
матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та
залишаючи позов без розгляду, правильно зазначив, що підвідомчі
судам спори, пов"язані із земельними відносинами, розглядаються у
позовному проваджені, чого суд першої інстанції не врахував та при
наявності спору про право, який має розглядатися у порядку
позовного провадження, вирішив справу за правилами глави 31-А ЦПК
України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7
( va007700-04 ) (va007700-04)
від 16 квітня 2004 року "Про практику
застосування земельного законодавства при розгляді цивільних
справ" роз"яснено судам, що підвідомчі їм спори, пов"язані із
земельними відносинами, розглядаються у позовному провадженні.
Згідно п. 9 Постанови № 13 ( v0013700-97 ) (v0013700-97)
від 3 грудня 1997
року "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення,
дії чи бездіяльність органів державної виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у
сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи
громадян" Пленум Верховного Суду України роз"яснив, що згідно з
вимогами ч. 7 ст. 248-6 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, суд, встановивши
при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається
в порядку позовного провадження залишає скаргу без розгляду, у
зв"язку з чим провадження у справі закінчується.
Відповідно до положень ст.3 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року
та ст.5 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
провадження в цивільних та
адміністративних справах здійснюється відповідно до законів,
чинних на час вчинення окремої процесуальної дії.
За таких обставин судове рішення апеляційної інстанцій
ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні,
не спростовуються, підстави для скасування постановленої по
справі ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230,231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2004 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Цуркан М.I.
Судді: Юрченко В.В.
Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Ліпський Д.В.