ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
Головуючого - Бутенка В.I.,
суддів: Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
при секретарі Липі В.А..
за участю преставника відповідача Цибулі О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу № 44/48 за позовом
Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Арма" до
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання
недійсною постанови, -
в с т а н о в и л а :
В грудні 2004 року ЗАТ "Страхова компанія "Арма" звернулась
до господарського суду із вказаним позовом. В позові ЗАТ "Страхова
компанія "Арма" просило визнати недійсною постанову Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку № 257-кф від
18.05.2004р. "Про накладення санкцій за правопорушення на ринку
цінних паперів", якою було накладено на позивача штраф у розмірі
1000грн. за несвоєчасне виконання розпорядження відповідача №
144-кф від 23.06.2003р. щодо усунення порушень чинного
законодавства про цінні папери.
Позивач обгрунтовував свої вимоги тим, що він ненавмисно з
запізненням виконав розпорядження відповідача № 144-кф, а також
тим, що відповідач прийняв спірний акт безпідставно та з
порушенням вимог чинного законодавства.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01 лютого 2005 року
у задоволенні позову ЗАТ "Страхова компанія "Арма" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18
липня 2005 року це рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ЗАТ
"Страхова компанія "Арма" подала касаційну скаргу, в якій просить
їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення його
позовних вимог.
При цьому в скарзі вказується на порушення судами норм
матеріального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Розпорядженням Уповноваженої особи відповідача № 144-КФ від
23.06.2003 року при розгляді документів, наданих позивачем на
реєстрацію випуску акцій, було встановлено, що позивач порушив
вимоги чинного законодавства про цінні папери, а саме; пункт 6.3.
статті 6 Статуту суперечить вимогам статті 4 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
. Тому відповідач на підставі п.10 ст.8
Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
виніс вказане розпорядження про усунення
порушення чинного законодавства про цінні папери, яким встановив
строк до 15.03.2004 року на усунення порушень та строк до
25.03.2004 року на інформування уповноваженої особи Комісії про
виконання розпорядження та надання нотаріально засвідченої копії
статуту з внесеними змінами або змін до статуту.
Копія розпорядження, згідно напису, була отримано стороною
24.06.2003 року (копія розпорядження з відповідним написом наявна
в матеріалах справи).
Згідно з п.10 ст.8 Закону України "Про державне регулювання
ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
Державна комісія з
цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам,
особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних
паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям
обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень
законодавства про цінні папери.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державне регулювання
ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
Державна комісія з
цінних паперів та фондового ринку накладає на юридичних осіб штраф
за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень,
рішень про усунення порушень щодо цінних паперів у розмірі до 500
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 6.3. ст.6 Статуту
позивача, затвердженого Загальними зборами акціонерів згідно з
протоколом №13 від 30.04.2003 року, було передбачено право
акціонера за письмовою згодою решти акціонерів відступити частину
своїх акцій (або всі акції) одному чи декільком акціонерам, а
також третім особам. Акціонери користуються переважним правом
придбання акцій акціонера, який її відступив, пропорційно їх
часткам у статутному фонді товариства або в іншому, погодженому
між ними, розмірі. При передачі акцій або їх частини третій особі,
до неї одночасно переходять відповідні права та обов'язки
акціонера, який передав повністю або частково належні йому акції.
Обсяг прав та обов'язків визначається обсягом отриманих акцій.
Відповідно до приписів ст.4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
передбачено, що власник на свій розсуд володіє,
користується і розпоряджається належним йому майном та при цьому у
випадках і в порядку, встановленому законодавчими актами України,
при цьому діяльність власника може бути обмежена та припинена, або
власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування
його майном іншими особами.
Закритим акціонерним товариством, згідно з ст.25 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, є товариство,
акції якого розподіляються між засновниками і не можуть
розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на
біржі.
Акції закритого акціонерного товариства, згідно з ч. З ст.81
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
розподіляються між
засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не
можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та
продаватися на біржі. Акціонери закритого акціонерного товариства
мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими
акціонерами товариства.
Відповідно до ч. I ст.356 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
власність двох чи більше осіб із визначенням часток
кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з ст.12 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
товариство є власником майна, переданого йому
засновниками і учасниками у власність.
Пункт 1 статті 25 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
передбачає, що суб'єктом права власності акціонерного товариства є
майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті
його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на
підставах, не заборонених законом.
Господарське товариство, відповідно до ч.I ст.115 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, є власником майна, переданого йому
учасниками товариства у власність як вклад до статутного
(складеного) капіталу.
Переважне право співвласника перед іншими особами у разі
продажу частки у праві спільної часткової власності на її купівлю
передбачено статтею 362 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено обов'язок продавця
частки у праві спільної часткової власності письмово повідомити
інших співвласників про намір продати свою частку, інші ж
співвласники можуть як відмовитися від здійснення переважного
права купівлі, так і не здійснювати це право. Так, закон
передбачає, що в разі, якщо інші співвласники відмовилися від
здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права
щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого
майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення,
продавець має право продати свою частку іншій особі.
З матеріалів справи вбачається, що суди першої та апеляційної
інстанцій обгрунтовано дійшли висновку, що в силу вищенаведених
позивачем норм матеріального права відповідач прийняв спірний акт
безпідставно, а редакція п.6.3. Статуту позивача (затвердженого
Загальними зборами акціонерів згідно з протоколом №13 від
30.04.2003 року) станом на 18.05.2004 року відповідала вимогам
Кодексів, що набрали чинності з 01.01.2004 року.
Актом № 137-КФ про правопорушення на ринку цінних паперів від
29.04.04 уповноваженою особою відповідача було встановлено
факт невиконання станом на 21.04.2004 р. розпорядження.
В поясненнях від 28.04.2004 року за № 193 (поданих до
відповідача 29.04.2004 року) сторона повідомила відповідача, що
31.03.2004 року було проведено Загальні збори акціонерів позивача,
на яких було прийнято рішення про внесення змін до Статуту шляхом
викладення його в новій редакції та були враховані, крім іншого,
вимоги ст.4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
. У вказаних
поясненнях сторона також просила відповідача продовжити термін
усунення порушення чинного законодавства про цінні папери,
встановлений вищевказаним розпорядженням.
Згідно ст.6 Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів та фондового ринку в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
відповідач розробляє і затверджує з питань, що належать до його
компетенції, акти законодавства, обов'язкові для виконання
учасниками ринку цінних паперів, їх об'єднаннями, контролює їх
виконання.
В силу п.14.7 Правил розгляду справ про порушення вимог
законодавства про цінні папери, затверджених наказом Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.01.97 №2
( z0010-97 ) (z0010-97)
(у редакції рішення Комісії від 13.02.01 №27
( z0243-01 ) (z0243-01)
), уповноваженою особою, яка винесла розпорядження
про усунення порушення, за заявою порушника (або за власною
ініціативою) може бути прийняте рішення про відстрочення терміну
виконання цього розпорядження, яке оформляється новим
розпорядженням про усунення порушень. При цьому відповідно до
пунктів 14.7, 14.8 Правил передбачено право, а не обов'язок
відстрочення терміну виконання та перегляд розпорядження про
усунення порушень чинного законодавства про цінні папери.
Позивачем лише 29.04.2004 року (в день підписання акту), а не
до моменту закінчення терміну на усунення порушень та порушення
справи про правопорушення на ринку цінних паперів було, подано
відповідне клопотання.
На виконання розпорядження № 144-КФ від 23.06.2003 року
позивач, листом від 30.04.2004 року №196, надав відповідачу
нотаріально засвідчену нову редакцію Статуту, зареєстровану
Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією
29.04.2004 року № 09350. Згідно з пунктом 6.3. якого передбачено
право акціонера відступити частину своїх акцій (або всі акції)
одному чи декільком акціонерам, а також третім особам. Акціонери
товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються
іншими акціонерами товариства. При передачі акцій або їх частини
іншому акціонеру або третій особі, до такого акціонера чи особи
одночасно переходять відповідні права та обов'язки акціонера, який
передав повністю або частково належні йому акції. Обсяг прав та
обов'язків визначається обсягом отриманих акцій.
Відповідач в спірній постанові правомірно вказав, що під час
розгляду наданих документів було встановлено, що невідповідності
статуту вимогам чинного законодавства, зазначені в розпорядженні,
позивач усунув. У спірній постанові зазначено також, що на дату
розгляду справи позивач виконав розпорядження № 144-КФ від
23.06.2003 року, що враховано, як пом'якшуюча обставина, але не
підстава для звільнення юридичної особи від відповідальності за
несвоєчасне виконання цього розпорядження.
Судами зроблено правильний висновок, що відповідач
обгрунтовано не взяв до уваги доводи позивача про те, що ним не
навмисно вчинено дане правопорушення та воно не призвело до
порушення прав акціонерів, оскільки зазначені обставини дійсно не
є підставою для незастосування штрафних санкцій.
Органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи, відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його
вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом
компетенції органу, який видав цей акт.
З матеріалів справи вбачається, що суди першої та апеляційної
інстанцій обгрунтовано дійшли висновку, що постанова Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку України "Про
накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів" №
257-КФ від 18.05.2004 року відповідає вимогам чинного
законодавства та прийнята в межах компетенції відповідача.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися
без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова
компанія "Арма" залишити без задоволення, а Рішення господарського
суду м. Києва від 01 лютого 2005 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 18 липня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
С у д д і :