ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Ліпського Д.В.
Гуріна М.I.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Проценко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(Підприємець) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі
(ДПI) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
у с т а н о в и л а :
У травні 2005 року підприємець ОСОБА_1, посилаючись на
відсутність у підприємницькій діяльності порушень чинного
законодавства, звернувся в суд з позовом до ДПI про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 08.02.2005
р., яким до сплати визначено 6 235 грн. штрафних (фінансових)
санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій у
сфері готівкового та безготівкового обігу коштів.
-------------------------------------------------------------
Справа №
Головуючий у першій інстанції Маргарітов М.В.
Доповідач Цуркан М.I.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 5
липня 2005 року позов задоволено частково. Оскаржуване податкове
повідомлення-рішення у частині застосування штрафних санкцій на
суму 85 грн. визнано недійсним. У задоволенні решти позову
відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25 жовтня 2005 року рішення суду першої інстанції змінено.
Позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення ДПI
НОМЕР_1 від 08.02.2005 р. в частині застосування штрафних санкцій
у сумі 4 914, 50 грн. визнано недійсним. В решті позову
відмовлено.
З ДПI на користь позивача стягнуто 93 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 100, 50
грн. витрат по сплаті державного мита.
У касаційній скарзі ДПI, з посиланням на порушення
апеляційним судом норм матеріального і процесуального права,
просить постановлене ним рішення скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом акта перевірки по контролю за здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового
обігу в барі належного Підприємцю виявлено такі порушення: не
проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових
операцій; використання незареєстрованої належним чином
розрахункової книжки; невиконання щоденного друку фіскального
звітного чеку; проведення розрахункової операції через реєстратор
розрахункових операцій без використання режиму попереднього
найменування, цін товарі (послуг) та обліку їх кількості;
невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення
розрахунків суми коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора
розрахункових операцій. За кожне порушення застосована фінансова
санкція, а загальна її сума визначена у 6 235 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з
того, що за змістом п.6 ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування і послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
до суб"єктів підприємницької
діяльності застосовуються штрафні санкції за проведення
розрахункової операції через реєстратор без використання режиму
попереднього програмування ціни товарів (послуг) і обліку їх
кількості, а не за порушення порядку попереднього програмування
РРО при отриманні товарів. Тому застосування штрафу розміром у 85
грн. за таке порушення місцевий суд визнав неправомірним, а
оскаржуване повідомлення-рішення в цій частині недійсним.
Щодо інших санкцій, то суд дійшов висновку, що вони
застосовані правильно.
За висновком апеляційного суду матеріалами справи не
підтверджується здійснення позивачем продажу товарів або надання
послуг за рахунками від 13 січня, 15 січня та 27 січня 2005 року,
що має наслідком визнання неправомірним, крім визнання такими
місцевим судом, застосування фінансових санкцій на суму 4 829, 50
грн.
З таким висновком апеляційного суду необхідно погодитись.
Так, обов"зок суб"єктів підприємницької діяльності проводити
розрахункові операції на повну суму покупки через реєстратори
розрахункових операцій визначено Законом України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
За визначенням наведеним у ст. 2 Закону, розрахункова
операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних
карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів
(послуг).
У разі порушення вимог цього Закону до суб'єктів
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції
за товари (послуги) застосовуються фінансові санкції.
Зокрема, відповідно із п.1 ст.17 Закону, у разі непроведення
розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій,
застосовується штраф у п'ятикратному розмірі вартості проданих
товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
За тих обставин, що здійснення продажу товарів або надання
послуг на суму 965,90 грн., відображених в рахунках, позивачем
заперечується, а іншими об"активними доказами не проведення
розрахункових операцій до дня перевірки через реєстратор
розрахункових операцій не встановлено, то висновок апеляційного
суду про неправомірне застосування фінансових санкцій за
недоведене порушення у вигляді 4 829, 50 грн. є законним і
обгрунтованим.< /span>
Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Зокрема, посилання ДПI на порушення апеляційним судом вимог
ст.104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не конкретизовані, а твердження про
неправильне покладання на відповідача обов"язку відшкодувати
судові витрати позивачу грунтуються на помилковому трактуванні
правил п.15 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
,
оскільки в зазначеній нормі йдеться про звільнення податкових
інспекцій від сплати державного мита, а не про звільнення від
відшкодування мита стороні, на користь якої відбулося рішення.
Відповідно до правил ч.1 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд не допустив
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
цього рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.
Сімферополі залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського господарського апеляційного суду від 25 жовтня
2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I.Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
Д.В.Ліпський
М. I. Гурін
В.В.Юрченко