Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого:  Бутенка В.I.,

суддів:  Сороки М.О.,

Гончар Л.Я.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.

при секретарі  Пархоменко О.В.

з участю представника  Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Варшави М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ВАТ "Луцьке автотранспортне підприємство -10727" на рішення господарського суду Волинської області від 31 травня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2005 року

в справі за позовом ВАТ "Луцьке автотранспортне підприємство -10727" (далі - ВАТ "Луцьке АТП") до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - ОДПI) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 06.01.2005 року  №0000042600/0/458/10/26-2,

встановила:

ВАТ "Луцьке АТП" звернулося до суду з позовом  до ОДПI про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 06.01.2005 року  № 0000042600/0/458/10/26-2.

Рішенням господарського суду Волинської області від 31 травня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2005 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Луцьке АТП", посилаючись на порушення судами  норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем  здійснена перевірка ВАТ "Луцьке АТП" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.03 по 30.11.04 р. За результатами цієї перевірки був складений  акт № 00185 від 31.12.2004 року та прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору у цій справі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що податкова накладна є звітним податковим  і розрахунковим документом та має відповідати вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі- Закон).

Відповідно до п.7.2.1 п.7.2 ст. 7  вказаного Закону платник податку зобов'язаний подати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку(продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку на відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно підпункту 7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними.

Оскільки податкові накладні не відповідають вимогам Закону, вони вважаються недійсними. З врахуванням того, що за результатами перевірки виявлено факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання прихованою від оподаткування і оскільки позивачем отримано бюджетне відшкодування, він визнається таким, що ухиляється від оподаткування і до нього застосовуються санкції згідно з чинним законодавством.

З врахуванням вищеописаного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано погодився із таким висновком і доводи касаційної  скарги його не спростовують.

З огляду на те, що  суди першої і апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, ці судові рішення підлягають залишенню без зміни.

Керуючись ст. ст.  220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ВАТ "Луцьке автотранспортне підприємство -10727" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 31 травня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає.