Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів  Костенка М.I.

Ланченко Л.В.

Карася О.В.

Степашка О.I.

при секретарі:  Iльченко О.М.

за участю представника 

відповідача: Она В.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2005 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2005 р.

у справі № 2/73

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Закарпатський"

до  Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції

про  визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2005 р., залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2005 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.03.2005 р. № 0000071750/0 в частині визначення 43709,67 грн. податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Берегівської ОДПI на користь ВАТ "Племінний завод "Закарпатський" 203 грн. судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що за належного нарахування позивачем податку на доходи найманих працівників та наданням ним відповідної інформації контролюючому органу у встановленому законодавством порядку, у відповідача були відсутні підстави для визначення податкового зобов'язання шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення  на суму не перерахованого до бюджету прибуткового податку, позаяк таке зобов'язання вже є узгодженим у порядку п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181 (2181-14) .

Податкова інспекція подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на те, що позивач самостійно списав свої зобов'язання перед бюджетом зі сплати податку з доходів фізичних осіб на суму 43709,67 грн., безпідставно у червні 2003 року відобразивши у Дебеті рахунку 64 "Розрахунки по податкам і платежам" вказаний вище податок. У зв'язку з цим, відповідач  на підставі п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 (2181-14) зобов'язаний був самостійно визначити суму податкового зобов'язання та повідомити про таке нарахування позивача шляхом надсилання податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, про причини не повідомив. Виходячи з вимог ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , касаційний розгляд справи здійснюється без участі представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

За наслідками комплексної планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового зобов'язання за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р.  (акт перевірки від 18.03.2005 р.) податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000071750/0 від 21.03.2005 р., яким згідно із п.п. "б" п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, п.п. 17.1.9. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 (2181-14) та ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) від 22.05.2003 р. № 889-IV визначено податкове зобов'язання з доходів найманих працівників у розмірі 75582,64 грн. та зі штрафних санкцій в сумі 741,42 грн. Позивачем оскаржено вказане рішення в частині нарахування вказаного податку в розмірі 43709,67 грн.

Самостійно визначаючи податкове зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у вищевказаному розмірі податкова інспекція виходила з того, що позивачем було порушено п. 7 ст. 8, п. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , а саме: помилкове віднесення у червні 2003 року прибутковий податок із виплаченої заробітної плати  в ДР 641 рахунок.

Суд касаційної інстанції погоджується з рішеннями судів  попередніх інстанцій, оскільки вважає, що у податкової інспекції були відсутні фактичні та законні підстави для самостійного визначення податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 43709,67 грн. на підставі п.п. "б" п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону № 2181 (2181-14) . Як було достовірно встановлено судом першої інстанції, вказана сума податку була задекларована позивачем у встановленому законом порядку, тобто була самостійно узгоджена відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (2181-14)   . На момент проведення перевірки у березні 2005 року у бухгалтерському та податковому обліку підприємства по КД рахунка 641 обліковувалася сума 43709,67 грн. податку з доходів найманих працівників, оскільки допущена підприємством помилка у бухгалтерському обліку у грудні 2003 року виправлена і раніше списана сума самостійно відновлена підприємством  в кредиті рахунку 64.

Викладеним спростовуються доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо правильного нарахування податку з доходів фізичних осіб у відповідності до п.п. "б" п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону № 2181 (2181-14) .

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.