ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2006
№ 1-1378/05
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В.(головуючого), Сергейчука О.А., Пилипчук Н.Г.
Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Павлушко Р.С.
за участі представників:
від позивача: Назаренка В.М.
від відповідача: Савченко Ю.Н., Поліщука I.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ЗАТ "Страхова компанія "Саламандра-Дніпро" на постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 29.11.2005 у
справі № 09/1961
за позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова
компанія "Саламандра-Дніпро"
до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ "Страхова компанія "Саламандра-Дніпро" (далі - ЗАТ)
звернулось з позовом про визнання недійсним податкових
повідомлень-рішень Черкаської ОДПI від 30.03.2005 № 0000032203/0.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від
13.06.2005 позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Черкаської ОДПI від 30.03.2005 № 0000032203/0
в частині визначення податкового зобов'язання з податку на
прибуток страхових організацій в сумі 108 823 грн., в тому числі
основний платіж 89 990 грн., штрафні (фінансові) санкції - 18 833
грн.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 29.11.2005 рішення суду першої інстанції
скасовано, в позові відмовлено.
Позивач звернувся із касаційною скаргою на вказану постанову
суду і просить її скасувати. При цьому зазначає, що судом порушено
та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, серед іншого: ст. 30 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, і звертає увагу серед іншого, що волевиявлення
акціонерів на придбання акцій на суму 3 млн. грн. було задоволено
лише частково, так як акціонери в заявах від 30.09.2004 просили
реалізувати їм акції четвертої емісії на суму 1 млн. грн., про що
внести зміни до договорів купівлі-продажу від 12.07.2004.
Відповідач (далі - ДПI) надав заперечення на касаційну
скаргу, в якому, викладаючи фактичні обставини справи зазначив, що
14.07.2004 акціонерами були перераховані кошти на поточний рахунок
товариства в розмірі 5 015 900 грн. згідно платіжних документів, в
яких в графі призначення платежу зазначено: "Внесок до статутного
фонду". Отже з перерахованої суми - 4 000 000 грн. надійшли згідно
договорів від 14.06.2004 №№ЗЕ-1/06 та ЗЕ-2/06, а сума лишку в
розмірі 1 015 900 грн. є зайво внесеними коштами, тобто не може
рахуватись як внесок до статутного фонду. Відповідно посилання
Позивача на ст. 31 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
є безпідставні, тому що вказана стаття стосується
внесення коштів засновниками до дня скликання установчих зборів,
тобто зборів на яких приймається рішення про створення товариства,
а не зміни статутного фонду товариства. I враховуючи зазначене,
проти скарги заперечив і просив постанову суду апеляційної
інстанції залишити в силі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, пояснення представників
сторін рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами - 21.03.2005 ДПI проведена планова
документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного
законодавства ЗАТ за період його діяльності з 01.10.2003 по
01.01.2005, за результатами якої складений Акт №
823/23-210/228000936, в якому зазначено про порушення пп. 4.1.2 п.
4.1 ст. 4 та пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у період з II
кварталу 2004 року по IV квартал 2004 року - не враховано у складі
валових доходів, що оподатковуються за ставкою 3 % 5 615 грн.
доходів від страхової діяльності, перерахованих ДП
"Саламандра-Севастополь" та 472 846 грн. додаткового капіталу,
зайво сплачені, але не зареєстровані у виконкомі Черкаської
міської ради внески до статутного фонду акціонерами товариства,
які підлягають включенню до валових доходів, як доходи, отримані з
інших джерел. Внаслідок вказаних правопорушень ЗАТ було
донараховано податку на доходи (прибуток) від страхової діяльності
страховика у сумі - 168 грн. та від діяльності не пов'язаної зі
страхуванням у сумі - 89 990 грн. та прийнято спірне податкове
повідомлення - рішення, за яким згідно з підпунктом "б" пп. 4.2.2
п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, пп. 4.1.2 п. 4.1 ст.
4 та пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначена сума податкових
зобов'язань з податку на прибуток страхових організацій в сумі 109
075 грн. у тому числі: основний платіж - 90 158 грн., штрафні
(фінансові) санкції - 18 917 грн.
Як свідчать матеріали справи, від ДП "Саламандра-Севастополь"
отримано страхові внески у II кварталі 2004 року у сумі 1 880,71
грн., у III кварталі 2004 року - 3 044,40 грн., IV кварталі 2004
року - 690,40 грн., а всього 5 615 грн. які не враховані у складі
валових доходів. Зазначені внески перераховані згідно договору
доручення від 27.08.2003 № 7.
При цьому донарахування податку на прибуток від страхової
діяльності в сумі 168 грн. основного платежу, з якого підлягають
нарахуванню фінансові санкції відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
в сумі 84 грн. є обгрунтованим та правомірно судами
відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо коштів акціонерів суд апеляційної інстанцій грунтовно
дослідив фактичні обставини справи і вірно встановив, що зазначена
різниця є поворотна фінансова допомога в розумінні п.п. 4.1.6. п.
4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а не як кошти, які надійшли платнику податків від
акціонерів у вигляді прямих інвестицій у корпоративні права,
враховуючи наступне.
Підставою для внесення коштів були заяви акціонерів про
реалізацію їм акцій третьої емісії від 26.04.2004 Назаренка В.М.
на суму 3 млн. грн. та Сіренька Г.Г. на суму 3 млн. грн.
14.06.2004 з вказаними акціонерами були укладені договори
купівлі-продажу акцій №№ЗЕ-1/06, ЗЕ-2/06, за умовами яких останнім
продано по 20 000 акцій номінальною вартістю по 100 грн. кожна та
відповідні рішення зборів та правління Позивача.
Відповідно до п.п. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(у редакції від
22.05.1997 зі змінами та доповненнями) до складу валового доходу
не включаються суми коштів або вартість майна, що надходять
платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у
корпоративні права, емітовані таким платником податку. У розумінні
вказаного Закону "пряма інвестиція" - господарська операція, яка
передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної
особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною
особою.
Згідно із ст. 16 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
(зі змінами і доповненнями) рішення товариства про
зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих
змін до державного реєстру. Таким чином, внески засновників
товариства до статутного фонду, розмір якого обумовлено
установчими документами, не повинні включатися до складу валового
доход з метою оподаткування.
Так, 03.09.2001 ЗАТ були проведені позачергові загальні збори
акціонерів, на яких зокрема було прийнято рішення про повернення
акціонерам товариства коштів, надлишково внесених ними при
формуванні статутного фонду. Відповідно зазначеного суд касаційної
інстанції визнає правомірним висновок суду апеляційної інстанції,
про те, що вказаним рішенням вищого органу товариства, позивач сам
фактично визначає, що кошти були зайво внесеними і їх потрібно
повернути акціонерам, а значить ці кошти не можуть вважатись
прямою інвестицією, тобто внеском до статутного фонду.
Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції визнає
постанову суду апеляційної інстанцій законною і обгрунтованою у
зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для
справи, які правомірно визнані встановленими, відповідністю
висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи та
правильним застосуванням норм матеріального та процесуального
права. За таких умов касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення, постанова суду апеляційної інстанції залишенню без
змін.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова
компанія "Саламандра-Дніпро" залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 29.11.2005 у справі № 09/1961 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: О.А. Сергейчук
Н.Г. Пилипчук
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна