К/скарга №К-7646/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Баську С.С.
за участю представників:
позивача: Кохана В.М.
відповідача 1: не з'явився.
відповідача 2: Бабошкіної О.М., Колота В.В.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Нова"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 16.03.2005 р.
у справі №27/231
за позовом Приватного підприємства (ПП) "Нова"
до 1. Державної податкової інспекції (ДПI) у Жовтневому
районі м.Дніпропетровська
2. Відділення державного казначейства (ВДК) України у
Жовтневому районі м.Дніпропетровська
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2004 року ПП "Нова" звернулась до суду з позовом
до ВДК України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, ДПI у
Жовтневому районі м.Дніпропетровська про стягнення 1426369,00
грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.
Свої вимоги мотивує тим, що ним була подана до ДПI у
Жовтневому районі м.Дніпропетровська податкова декларація по ПДВ
за вересень 2002 р. з вказівкою суми бюджетної заборгованості в
розмірі 1426369,00 грн. Вказана сума бюджетного відшкодування
підлягала зарахуванню в рахунок платежів з цього податку протягом
трьох наступних звітних періодів (відповідно до рядка 25
декларації), однак, зазначену суму не було зараховано в рахунок
майбутніх платежів. Зазначає, що неодноразово звертався до
відповідача-2 здійснити погашення простроченої бюджетної
заборгованості з ПДВ за вересень 2002 р., шляхом оформлення
облігацій внутрішньої державної позики на підставі Закону України
"Про Державний бюджет України на 2004 р." ( 1344-15 ) (1344-15)
та Порядку
випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики
із строком обігу п'ять років, затвердженого постановою КМУ від
25.12.2003 р. №2014 ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
"Про випуск облігацій
внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
23.12.2004 р., позов задоволено. Стягнуто з державного бюджету на
користь ПП "Нова" бюджетну заборгованість по ПДВ за вересень 2002
р. в розмірі 1426369,00 грн.
Рішення мотивовано тим, що позивачем виконано всі необхідні
дії для відшкодування ПДВ, однак, бюджетну заборгованість не було
відшкодовано ні шляхом зарахування в погашення майбутніх платежів
по податку на додану вартість, ні шляхом видачі облігацій.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 16.03.2005 р. рішення Господарського суду
Дніпропетровської області 23.12.2004 р. скасовано. В позові
відмовлено, на підставі того, що у позивача на день подання позову
не виникло право на бюджетне відшкодування по декларації за
вересень 2002 р.
На судове рішення апеляційної інстанції ПП "Нова" подана
касаційна скарга, у якій ставиться питання про його скасування та
залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстав порушення
норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи скаржник обгрунтовує тим, що судом апеляційної
інстанції порушено приписи пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України про
"Податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а також вимоги ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо принципу процесуальної рівноправності
сторін перед законом і судом, законності та обгрунтованості
судового рішення.
Відповідач-1 та відповідач-2 заперечень на касаційну скаргу
не надали.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні суду
касаційної інстанції просив касаційну скаргу залишити без
задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідач-1 представника у судове засідання касаційної
інстанції не направив, про час та місце розгляду справи
повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог
ч.4 ст.221 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, за результатами господарської
діяльності позивача у вересні 2002 р. утворилось від'ємне значення
між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з
ПДВ, що відображено в податковій декларації з податку на додану
вартість за вересень 2002 р., поданої позивачем до державної
податкової інспекції.
За даними декларації сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню за
підсумками поточного (звітного) періоду склала 1426369,00 грн.,
дана сума задекларована в рядку 25 декларації як залишок суми
податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після
погашення податкових зобов'язань платника протягом 3 наступних
звітних періодів. Позивачем визначений напрямок бюджетного
відшкодування як зарахування сум відшкодування в рахунок платежів
з податку на додану вартість.
Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався пп.7.7.3
п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон №168).
Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення виходив з того,
що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне
відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку
з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом. Право на відшкодування виникає лише при
фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування
зобов'язання по сплаті ПДВ у ціні товару, який платником на день
подання декларації за спірний період не оплачений. Оскільки
постачальником позивача в даному періоді є ТОВ "Стілекс",
розрахунки з яким за поставлений товар проведено по безготівковому
розрахунку в листопаді 2002 р., грудні 2002 р., лютому 2003 р., а
на суму 1588296,50 грн. позивачем 26.02.2003 р. видано вексель.
Таким чином позивачем не надано документів, які б засвідчували
надмірну сплату податку, а також відсутні докази погашення
виданого векселя, в оспорюваному періоді, а тому підстав для
включення до податкового кредиту сум ПДВ немає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, за даними податкової декларації з ПДВ за
вересень 2002 р. сума податку на додану вартість, яка підлягає
відшкодуванню за підсумками поточного звітного періоду складає
1426369,00 грн. Позивачем спрямовано суму відшкодування податку на
додану вартість у погашення податкових зобов'язань протягом трьох
наступних звітних періодів.
Пп.7.7.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон №168) відповідно до якого, у
разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно
зпп.7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації.
;
Однак, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились
правові підстави формування податкового кредиту встановлені,
зокрема пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно
якого податковий кредит звітного періоду складається із суми
податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації. Не встановлено з яких саме операцій придбання товарів
(робіт, послуг) виник податковий кредит, не з'ясована
правомірність його формування, матеріали справи не містять доказів
на підтвердження податкових зобов'язань у звітному періоді як
самого позивача, так і його контрагентів - постачальників товару
(робіт, послуг).
Крім того, судами не враховано, що за приписами ч.1 пп.7.7.3
п.7.7. ст.7 Закону №168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п.2.4 Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом
ДПА України від 02.07.1997 р. №209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(в редакції
наказу ДПА України, Державного казначейства України від 21.05.2001
р. №200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
), зареєстрованого в МЮ України 08.06.2001
р за №489/5680, відшкодування ПДВ при настанні терміну проводиться
згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій
декларації. Однак, за умови декларування суми відшкодування в
рядку 25 декларації за вересень 2002 р. і відсутності в матеріалах
справи податкових декларацій позивача за три наступні звітні
періоди, таке рішення та/або заява, яка б мала бути надана
відповідно до п.8.2 цього Порядку, фактично відсутні, що, в свою
чергу, не тягне за собою автоматичного права на бюджетне
відшкодування.
Не було з'ясовано судами при розгляді справи чи використано
позивачем з заявленого бюджетного відшкодування 290710,00 грн. в
рахунок погашення податкових зобов'язань, як стверджує
відповідач-2.
До того ж в матеріалах справи міститься корінець податкового
повідомлення-рішення форми "В" №0000592303/0 від 18.06.2004 р.,
яким зменшено завищену суму бюджетного відшкодування за червень
2002 р. на суму 592740,00 грн.
Згідно пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання
платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до
пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у
день отримання платником податків податкового повідомлення, за
винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Питання щодо узгодженя зазначеного повідомлення-рішення
судами не досліджувалось.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій
вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі,
виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо
правильності застосування норм матеріального права при вирішенні
спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для
її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227,
230 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ПП "Нова" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.03.2005 р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 23.12.2004 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 30.06.06 р.