К/скарга №К-7454/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Баську С.С.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: Коновалової Г.В., Кірієнко Т.П.
третьої особи: не з'явився.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.07.2005 р. та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2005
р.
у справі №11/85
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемар"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі
м.Києва
третя особа Державна податкова інспекція у Деснянському
районі м.Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2005 р. ТОВ "Лемар" звернулось з позовом до ДПI у
Дніпровському районі м.Києва про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень №0000382302/0 від 17.03.2005 р., №0000372302/0
від 17.03.2005 р. якими йому донараховано податкове зобов'язання
за платежем: податок на додану вартість та податок на прибуток та
штрафні санкції. Заявлений позов обгрунтовує тим, що визначений
договором та податковими накладними товар фактично отримано
позивачем, що підтверджується видатковими накладними скріпленими
підписами та печатками позивача та ПП "Лік-99"
Рішенням Господарського суду м.Києва від 28.07.2005 р.,
залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 06.12.2005 р., позов задоволено, визнано недійсними
податкові повідомлення-рішення №0000382302/0 та №0000372302/0.
Відповідачем подана касаційна скарга у якій ставиться питання
про скасування судових рішень, з підстав порушення норм
матеріального та процесуального права, та направлення справи на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що позивач в
порушення вимог пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
завищено валові
витрати на суму 264117 грн. в 1-му та 2-му кварталі 2004 р. в
результаті включення сум придбаних у ПП "Лік 99" товарів, що
призвело до заниження податку на прибуток в сумі 66029 грн., а
також порушено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
оскільки безпідставно віднесено до
податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 52823 грн. з придбаних у ПП
"Лік 99" товарів за які оплата не проведена.
Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав,
представника у судове засідання касаційної інстанції не направив,
про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що
підтверджується поштовим повідомлення.
Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку
дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства
за період з 25.12.2001 р. по 01.07.2004 р.
За результатами перевірки складено акт №1075/23-31732868 від
17.03.2005 р., на підставі якого відповідачем прийняті податкові
повідомлення-рішення: від 17.03.2005 р. № 0000382302/0, яким
позивачу на підставі п. "б" пп.4.2.2 п.4.2. ст.4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та пп.7.4.1
п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок на додану
вартість у розмірі 79234,50 грн. (основний платіж - 52823,00 грн.,
штрафні (фінансові) санкції - 26411,50 грн.); від 17.03.2005 р.
№0000372302/0, яким п. "б" пп.4.2.2 п.4.2. ст.4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та пп.
11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств"донараховано ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
податкове зобов'язання за
платежем податок на прибуток у розмірі 121476,50 грн. (основний
платіж - 66029,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 55447,50
грн.).
У справі встановлено, що між позивачем та ПП "Лік 99"
укладено договір №3-А від 03.03.2004 р. купівлі-продажу товару. На
виконання умов договору ПП "Лік 99" виписано податкові накладні
від 31.03.2004 р., 30.04.2004 р., 31.05.2004 р. на загальну суму
316940,17 грн., в т.ч. ПДВ - 52823,36 грн.
Вказана сума ПДВ була віднесена позивачем до складу
податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні
звітні періоди, а вартість товару - до складу валових витрат, при
цьому вартість визначеного договором товару позивачем сплачена не
була.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 цього
Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених
пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до складу валових
витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними
розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість
ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення
податкового обліку.
Відповідно до пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення
валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає
на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з
подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника
податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання
за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарі, а для
робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт (послуг.)
Факт отримання позивачем товару підтверджується наявними в
матеріалах справи копіями видаткових накладних №115 від
25.03.2004 р. на суму 125940,00 грн. в т.ч ПДВ 20990,00 грн., №125
від 30.04.2004 р. на суму 111800,17 грн. в т.ч. ПДВ 18200,00 грн.
та №149 від 24.05.2004 р. на суму 79200,00 грн. в т.ч. ПДВ -
13200,00 грн., скріплені підписами та печатками сторін договору,
витягами з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивача
за період з 31.03.2004 р. по 31.05.2004 р.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої
та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо
правомірності віднесення позивачем вартості отриманого за вказаним
договором товару до складу валових витрат за фактом його
оприбуткування.
Як визначено п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит - сума, на яку платник
податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно приписів Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п.6.2 наказу Державної податкової
адміністрації України від 30.05.1997 р. №165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
"Про
затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу
товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" факт придбання
платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця,
зареєстрованого як платник податку на включення до податкового
кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує
податкова накладна.
Пп 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника податку на
податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує
факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є звітним
податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Виписані ПП "Лік 99" податкові накладні від 31.03.2004 р,
30.04.2004 р., 31.05.204 р. відповідають вимогами пп.7.2.1 п.7.2
ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Оскільки ПП "Лік 99" було виписано позивачу податкові
накладні на загальну суму 316940,17 грн., в т.ч. ПДВ - 52823,36
грн., то суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного
висновку, що останнім правомірно, у відповідності з приписами
пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, віднесено цю суму до складу податкового
кредиту з ПДВ за фактом отримання податкових накладних, що
засвідчують факт придбання товарів.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
з дня прийняття господарським судом постанови про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури
укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи
передачею його майна третім особам, допускається в порядку,
передбаченому цим розділом.
Постановою Господарського суду м.Києва від 08.04.2004 р. у
справі №24/199-б ПП "Лік 99" визнано банкрутом та відкрито
ліквідаційну процедуру, ухвалою від 28.05.2004 р. затверджено звіт
ліквідатора Смирнова О.О. від 26.05.2004 р., ліквідаційний баланс
та зобов'язано ДПI у Деснянському районі м.Києва зняти ПП "Лік 99"
з податкового обліку.
Однак, на час розгляду справи, ПП "Лік 99" є юридичною
особою, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, договір між
позивачем та ПП "Лік 99" було укладено до порушення провадження у
справі про банкрутство та прийняття постанови про визнання
банкрутом. Доказів визнання вказаного договору недійсним суду не
надано. Фактичне відвантаження товарів позивачу відбулося до
затвердження ліквідаційного балансу ПП "Лік 99" та зняття його з
податкового обліку.
Крім того, відповідачем не надано доказів інформування ДПI у
Деснянському районі м.Києва, в якій ПП "Лік 99" перебувало на
податковому обліку, про виявлені під час перевірки позивача
порушення з боку ПП "Лік 99" в частині декларування ним податкових
зобов'язань, що виникли з господарських операцій цього
підприємства з ТОВ "Лемар", а також щодо необхідності вжиття
встановлених законодавством заходів щодо визначення та погашення
таких зобов'язань в разі їх наявності. Зняття ПП "Лік 99" з
обліку як платника податків відбулося лише 17.03.2005 р., штрафні
санкції за весь період реєстрації за неподання звітності не
застосовувались.
Враховуючи, що оплата за отримані від ПП "Лік 99" товари
позивачем не була проведена, їх вартість була розцінена ТОВ
"Лемар" як сума сумнівної (безнадійної) заборгованості перед
контрагентом. У відповідності з пп.4.1.5, 4.1.6 п.4.1 ст.4
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
п. 4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивачем збільшено розмір валових доходів
на суму сумнівної (безнадійної) заборгованості у вигляді отриманих
від ПП "Лік 99" товарів вартістю 264,1тис. грн., а також збільшено
розмір податкового зобов'язання з податку на додану вартість на
суму 52823,36 грн. у періоді, коли достовірно встановлено, що
така заборгованість не може бути погашена кредитору, що
відображено у відповідних податкових деклараціях з податку на
додану вартість за червень 2005 р. та з податку на прибуток за
півріччя 2005 р., а також підтверджується відповідними проводками
у бухгалтерському та податковому обліку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої
та апеляційної інстанції, правильно оцінивши обставини справи, з
дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли
висновку про відповідність дій позивача положенням законодавства,
та про неправомірне донарахування позивачу податкових зобов'язань
з податку на додану вартість та з податку на прибуток і,
відповідно, застосування штрафних санкцій.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони
не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Ст.13 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
посадові особи органів державної податкової
служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України,
інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів
громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати
виконання покладених на органи державної податкової служби функцій
та повною мірою виконувати надані їм права.
Посадові особи податкового органу не мають права під час
проведення перевірки самостійно на свій розсуд визначати
господарські операції, здійснені позивачем, безтоварними, не
зібравши та не вказавши матеріальних чи документальних доказів на
підтвердження вказаних обставин.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає
підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових
рішень.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м.Києва залишити без задоволення, а рішення
Господарського суду м.Києва від 28.07.2005 р. та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 р. -
без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 30.06.2006 р.