ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Степашка О.I.
суддів: Конюшка К.В., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Ткачук Н.В.
з участю представника позивача Iвашіна Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси на рішення господарського суду
Одеської області від 23 грудня 2004 року та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 29 березня 2005 року в справі
№ 3-23/142-03-4200 за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Ніка-С" до державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а :
В червні 2003 року товариством з обмеженою відповідальністю
"Ніка-С" заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПI у
Приморському районі м. Одеси від 19.05.2003 про застосування та
стягнення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі
113 706,04 грн. та штрафних санкцій в сумі 38 743,49 грн. за
порушення податкового законодавства, зокрема вимог Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Вимоги обгрунтовані особливістю проведення ігор букмекерською
конторою, яка передбачає зменшення суми виграшів гравців на суми
зроблених ними ставок.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23 грудня
2004 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 29 березня 2005 року, позов задоволено.
Судові рішення мотивовані тим, що позапланова документальна
перевірка платника податків проведена з порушенням вимог
законодавства, та що позивач не порушив вимог Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В касаційній скарзі СДПI у Приморському районі м. Одеси
просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від
23 грудня 2004 року та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 29 березня 2005 року і ухвалити нове
рішення, яким відмовити в позові, посилається на порушення норм
матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій
зазначили, що з урахуванням особливостей гри на тоталізаторах,
діяльність букмекерської контори підпадає під дію підпункту 10.2.1
пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а не під дію підпункту 10.2.2 пункту
10.2 статті 10 цього Закону, тому оподаткуванню підлягає сума
виграшу без врахування суми внесеної гравцями ставки на придбання
права на участь у грі.
Проте до такого висновку суди дійшли без повного встановлення
та належної оцінки всіх необхідних обставин по справі.
Так, відповідно підпункту 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платник податку, який здійснює виплату виграшів, зобов'язаний
утримувати та вносити до бюджету 30 % від суми такого виграшу. Про
відрахування з суми виграшу суми внесеної ставки чи понесених
витрат гравцем в цьому підпункті не зазначено.
Підпунктом 10.2.2 цього пункту передбачено, що незалежно від
положень підпункту 10.2.1 будь-яка особа, яка здійснює виплату
особі у зв'язку із виграшем, зобов'язана утримувати та вносити до
бюджету 30% від суми прибутку такої особи, який визначається як
різниця між її доходами у вигляді виграшу та витратами,
пов'язаними з таким виграшем, але за умови, що і витрати і виграш
відбулися протягом одного робочого дня, а сама гра проводилася у
гральному місці.
Що входить до складу витрат, пов'язаних з виграшем та чи
входить до цих витрат ставка гравця, законодавчо не визначено.
Суди не взяли до уваги зазначені обставини та не встановили до
яких правовідносин найбільш подібні спірні правовідносини по
справі за своїм характером.
Також при визначенні суми виграшів по справі суди не
встановили, яка конкретно загальна сума була виплачена гравцям за
перевіряємий період, складові цієї суми, правомірність визначення
суми як виграш.
Сума виграшу була визначена лише згідно відмітки реєстратора
розрахункових операцій щодо виграшу. Але суди не перевірили та не
дали оцінку програмному забезпеченню таких реєстраторів щодо його
відповідності вимогам законодавства, не встановили яка сума була
повернута гравцям через реєстратори у випадках, коли гра не
відбувалась, зокрема при визнанні ставок недійсними, на що, як
вбачається з матеріалів справи, вказував позивач.
Не було встановлено, чи відповідає принцип визначення суми
виграшу правилам ігор, та чи взагалі позивач мав такі правила, які
він повинен мати відповідно до пункту 4.1 Iнструкції про умови і
правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови)
зі створення та утримання гральних закладів, організації азартних
ігор та контроль за їх дотриманням, затвердженої наказом
Ліцензійної палати України від 11.09.98 за № 86 ( z0610-98 ) (z0610-98)
,
чинної на час, за який була проведена перевірка.
Враховуючи, що встановлення обставин щодо суми виграшів, яка
підлягала врахуванню при утриманні податку та перерахуванню в
бюджет, вимагає витребування нових доказів та їх оцінки, що
знаходиться поза межами касаційного перегляду справи, а
встановлення цих обставин є необхідним для правильного вирішення
спору, та що зазначені порушення не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції, справу необхідно направити на новий розгляд
до суду першої інстанції, скасувавши постановлені судові рішення.
Під час нового судового розгляду слід взяти до уваги
викладене, всебічно, повно та об'єктивно встановити обставини
справи та вирішити спір згідно з чинним законодавством.
Керуючись ст. ст. 223, 227, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів Вищого адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Одеси задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 23 грудня
2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 29 березня 2005 року скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, до
Верховного Суду України може бути оскаржена за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Головуючий О.I. Степашко
Судді К.В. Конюшко
Н.Г. Пилипчук
Л.В. Ланченко
Т.М. Шипуліна