ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
при секретарі: Кулеші А.О.
участю: ОСОБА_1, представника Управління Пенсійного фонду
України в Солом'янському районі м. Києва Братченка А.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні
суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного
суду м. Києва від 11 лютого 2002 року та ухвалу апеляційного суду
м. Києва від 02.04.2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.
Києва та Управління праці та соціального захисту населення
Солом'янської районної державної адміністрації м. Києва про
стягнення матеріальної і моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного
фонду України в Солом'янському районі м. Києва та Управління праці
і соціального захисту населення Солом'янської районної державної
адміністрації м. Києва, в обгрунтування якого зазначив, що він
працював IНФОРМАЦIЯ_1 літака ТУ-154 в аеропорту "Бориспіль" і в
квітні 1997 року звернувся із заявою про вихід на пенсію. Йому, за
пропозицією інспектора Жовтневого районного управління соціального
захисту населення в м. Києві була призначена пенсія за віком. У
2000 році позивач на підставі Указу Президента від 07.12.1999 року
про перегляд пенсій для льотного складу, звернувся із заявою про
перегляд пенсії у відповідності з вказаним Указом, на що отримав
відмову із зазначенням, що він перебуває на пенсії за віком, а не
на пенсії за вислугою років. Такими діями йому була спричинена
матеріальна та моральна шкода, яку він просив стягнути на його
користь, оскільки заяви від 15.04.1998 р. про перехід на пенсію
за віком він не писав відповідачу.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 лютого
2002 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з мотивів, що
відповідач у відповідності до заяв позивача та згідно до Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
нараховував йому
пенсію, добровільно усунув порушення, допущені при перерахуванні
пенсії з отриманням компенсації з жовтня 2000 р. по липень 2001
р.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02.04.2004 року
апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішенням Солом'янського
районного суду м. Києва від 11 лютого 2002 року залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення
Солом'янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2002 року та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02.04.2004 року скасувати,
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції,
мотивуючи тим, що в ході судового розгляду справи суд не
об'єктивно розглянув справу, обгрунтувавши рішення на доказах, які
не були досліджені у судовому засіданні, порушивши ст. 202 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, ст. 202-1 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, так як не
всі питання були вирішені судом при ухваленні рішення, судом при
призначенні експертизи порушено вимоги ст. 57 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, не задоволено моральну шкоду, не вказавши в рішенні
мотиву такої дії.
Заслухавши доповідача, ОСОБА_1, який підтримав подану
касаційну скаргу, ., представника Управління Пенсійного фонду
України в Солом'янському районі м. Києва, який заперечує проти
поданої касаційної скарги і вважає рішення судів законними,
перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з
наступних підстав.
В ході судового розгляду безспірно встановлено, що ОСОБА_1 за
його заявами нараховувалася та перераховувалася пенсія відповідно
до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
з
моменту його звернення. Так, в 1997 р. ОСОБА_1 .була призначена
пенсія за вислугою років, в 1998 р. його преведено на пенсію за
віком. А в 2000 р. його знову було переведено на пенсію за
вислугою років. Посилання скаржника, що його заява підроблена
спростовується висновками почеркознавчої експертизи.
У справі відсутні докази щодо порушення відповідачем норм
закону при призначенні позивачу та переведенні його на інший вид
пенсії.
Висновки суду про відсутність підстав для задоволення вимог
ОСОБА_1 грунтуються на вимогах норм закону України, у тому числі і
тих, на які посилалася касатор,
З такими висновками погоджується колегія суддів Вищого
адміністративного суду України.
При розгляді справи судами правильно застосовані норми
матеріального та процесуального права, вірно встановлені фактичні
обставини справи та дана їм належна правова оцінка.
Доводи касаційної справи висновків суду не спростовують,
оскільки грунтуються на невірному трактуванні скаржником наведених
норм матеріального права.
Згідно вимог ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин підстав для скасування рішень судів та
задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 лютого
2002 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02.04.2004 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді:
(підпис)
Фадєєва Н.М.
(підпис)
Бим М.Є.
(підпис)
Гордійчук М.П.
(підпис)
Леонтович К.Г.
(підпис)
Чалий С.Я.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України К.Г.Леонтович