ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко Н.В.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Мельник I.М.,
сторони:
від позивача - не з'явились;
від відповідача - Салашна Л.М.;
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства
"Ялтинське бюро технічної інвентаризації" на рішення
господарського суду міста Києва від 25 липня 2005 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Левант" до
Державного комітету України по земельних ресурсах, Комунального
підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" про
зобов'язання зареєструвати право власності на майно та внести
зміни до Реєстру прав власності на земельні ділянки та інше
нерухоме майно, -
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Левант" звернулось в
суд з позовом до Державного комітету України по земельних
ресурсах, Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної
інвентаризації" про зобов'язання зареєструвати право власності на
майно та внести зміни до Реєстру прав власності на земельні
ділянки та інше нерухоме майно.
В обгрунтування позовних вимог, товариство посилається на те,
що відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 23
грудня 2004 року, залишеного без змін постановою Вищого
господарського суду України від 16 лютого 2005 року, воно є
власником нерухомого майна каналізаційно-насосної станції
розташованої на території колишнього санаторію "Севастополь", а
тому відмова Державного комітету України по земельних ресурсах та
Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної
інвентаризації" в реєстрації права власності на зазначене майно
та невнесення відомостей до реєстру прав власності є
неправомірним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25 липня 2005
року позов задоволено частково. Зобов'язано КП "Ялтинське бюро
технічної інвентаризації" здійснити державну реєстрацію права
власності ТОВ "Левант" на майно каналізаційно-насосної станції
колишнього санаторію "Севастополь". В іншій частині в позові
відмовлено.
Зазначене рішення мотивоване тим, що рішення суду про
визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є
правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться
реєстрація прав власності на це майно.
Не погоджуючись, КП "Ялтинське бюро технічної
інвентаризації", звернулось з касаційною скаргою, в якій зазначає,
що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та
процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям
нового рішення про відмову в задоволені позову. Додатково
зауважено, що судом не враховано приписи Тимчасового положення про
порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого
наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5
( z0038-94 ) (z0038-94)
. Крім того, рішення суду, яким за ТОВ "Левант"
визнано право власності на каналізаційно-насосну станцію скасовано
постановою Вищого господарського суду України від 28 лютого 2006
року.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням
господарського суду міста Києва від 23 грудня 2004 року за ТОВ
"Левант" визнано право власності на майно каналізаційно-насосної
станції, розташованої на території колишнього санаторію
"Севастополь". Постановою Вищого господарського суду України від
16 лютого 2005 року в цій частині рішення було залишено без змін,
в іншій направлено на новий розгляд.
Відповідно до пункту 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового
положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно,
рішення судів, третейських судів про визнання права власності на
об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на
об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого
майна до комунальної власності є право встановлювальними
документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав
власності на об'єкти нерухомого майна.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з
того, що рішення суду є правовстановлюючим документом, на підставі
якого має здійснюватися реєстрація права власності, однак, ніяких
дій спрямованих на реєстрацію визначеного судом права власності та
внесення відповідних даних до державного реєстру відповідачами не
здійснено.
Разом з тим, при новому розгляді справи, постановою Вищого
господарського суду України від 28 лютого 2006 року рішення
господарського суду міста Києва від 23 грудня 2004 року, яким за
позивачем визнано право власності на майно каналізаційно-насосної
станції, скасовано з направленням справи на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.
Зазначена постанова грунтується на тому, що розгляд вимог про
визнання права власності, у відповідності до статті 16
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
повинні
розглядатись за місцезнаходженням майна.
Таким чином, обставини, які були підставою для задоволення
позовних вимог у судді першої інстанції на даний час відсутні до
вирішення питання про визнання права власності, а тому рішення
суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий
розгляд.
Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Ялтинське бюро
технічної інвентаризації" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 25 липня 2005
року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до господарського
суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий Харченко В.В.
судді: Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко Н.В.
Матолич С.В.
Копія згідно з оригіналом
Суддя Матолич С.В.