ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
"20" червня 2006 р. Справа № К-9953/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Нечитайла О.М.
Судді Конюшка К.В.
Пилипчук Н.Г.
Ланченко Л.В.
Степашка О.I.
при секретарі судового засідання Бойченко Ю.П.
за участю представників:
позивача: Нікітенко М.О.дов. від 07.12.2005р. № 4
відповідача: Коваль О.В. дов. від 01.09.2005р.
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової
інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду
від 14.09.2005р.
у справі № 6/121
за позовом Приватного малого підприємства "Алоінс"
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Приватне мале підприємство "Алоінс" (надалі - позивач)
звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі (надалі - відповідач)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
19.11.2004р. № 0000960303/1, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 200
853,96 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя -
Місюра Л.С.) від 07.06.2005р. у справі № 6/121 у позові відмовлено
повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області
від 10.06.2005р. у справі № 6/121 повернуто позивачу надмірно
сплачене державне мито за розгляд справи у суді першої інстанції у
сумі 17,00 грн.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим,
що позивачем було віднесено суми податку на додану вартість до
складу податкового кредиту за період, що перевірявся по операціям
з ТОВ "Алоінс-Агро" та ТОВ "Деметра", які є платниками фіксованого
сільськогосподарського податку, з порушенням п.п. 7.4.1, 7.4.4,
п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а крім того господарським судом першої інстанції
встановлена невідповідність податкової накладної по вказаним
господарським операціям, вимогам п.п. 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
14.09.2005р. (головуючий суддя - Хуторний В.М., судді Мойсеєнко
Т.В., Радченко О.П.) рішення Господарського суду Запорізької
області від 07.06.2005 р. у справі № 6/121 - скасовано, прийнято
постанову, якою позов Приватного малого підприємства "Алоінс" до
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим
платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.
Постанова господарського суду апеляційної інстанції
мотивована тим, що суми податку на додану вартість, включені
позивачем до складу податкового кредиту по господарським операціям
з ТОВ "Алоінс-Агро" та ТОВ "Деметра", які є платниками фіксованого
сільськогосподарського податку - правомірно та у відповідності до
вимог Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Крім того, господарським судом Запорізької області
помилково розповсюджено дію п.п. 11.2.3. п.11.2 ст.11 Закону
України "Про оприбуткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
який визначає дату збільшення валових витрат по операціях з
особами, які є платниками єдиного та фіксованого податку, на
правовідносини з формування податкового кредиту по податку на
додану вартість, які врегульовані п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що не
містить будь-яких обмежень стосовно формування останнього по
операціях з особами, які є платниками єдиного та фіксованого
податку. Також Запорізьким апеляційним господарським судом
встановлено помилкове застосування господарським судом Запорізької
області п.п.7.4.5. п.7.4 та п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі, не погоджуючись з
постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
14.09.2005р. у справі № 6/121, звернулась до Вищого господарського
суду України із касаційною скаргою від 06.10.2005р. №
6734/10/10-013, в якій просить вказану постанову скасувати та
залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області
від 07.06.2005р. у справі № 6/121.
Зазначена касаційна скарга мотивована тим, що господарським
судом апеляційної інстанції при прийнятті оспорюваної постанови
порушено норми матеріального права, зокрема Закону України Про
податок на додану вартість ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Закону України "Про
оприбуткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2005р. у
справі № 6/121 касаційна скарга Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Запоріжжі від 06.10.2005р. № 6734/10/10-013 у справі № 6/121
передана для розгляду до Вищого адміністративного суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників
відповідача, позивача, розглянувши надані письмові докази в їх
сукупності, Вищий адміністративний суд України встан овив
наступне.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по
роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийнято
податкове повідомлення-рішення від 19.11.2004р. № 0000930303/1,
яким позивачу згідно з підп. "б" п.п. 4.2.2 ст.4, пп.5.2.2 п.5.2
ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.2.1
п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено податкове зобов'язання за платежем податок
на додану вартість у сумі - 200 853,96 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем
за результатами розгляду скарги Приватного малого підприємства
"Алоінс" від 24.09.2004р. № 377/4, яка рішенням Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі від 19.11.2004р. № 13003/10/10 задоволена
частково:
- скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі від 16.09.2004р. № 0000930303/0 про
зменшення завищеної суми бюджетного відшкодування податку на
додану вартість на суму 255 994,8 грн. та застосування штрафних
санкцій у розмірі 100 426,98 грн. в частині визначеної суми
бюджетного відшкодування, отриманого платником податку у розмірі
200 853,96 грн., в іншій частині рішення залишено без змін;
- донараховано 200 853,96 грн. податку на додану вартість.
В процесі подальшого апеляційного узгодження контролюючими
органами податкове повідомлення-рішення від 16.11.2004р. №
0000930303/1 було залишено без змін.
Підставою для винесення оспорюваного податкового
повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки позивача від
13.09.2004р. № 36/33-3/20479751 "Про результати тематичної
документальної перевірки ПМП "Алоінс" (код ЄДРПОУ 20479751) з
питання правильності визначення сум податку на додану вартість, що
підлягає відшкодуванню з бюджету за період січень, березень 2004р.
(надалі акт перевірки від 13.09.2004р.).
Вказаним актом встановлено порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4
ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті чого Приватним малим підприємством
"Алоінс" завищено податковий кредит в березні 2004р. на суму 243
000,00 грн. та 12 994,8 грн.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України
підтверджує правомірність доводів касаційної скарги
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі, з огляду на слідуюче.
Згідно п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції на момент виникнення
оспорюваних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 вказаного закону,
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не підлягають включенню до
складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку
у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними
документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За змістом пп. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається - дата здійснення першої з
подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Судова колегія Вищого адміністративного суду України
підтверджує правильність правової оцінки господарським судом
першої інстанції норм Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в частині висновку, що саме
вищевикладеними нормами коментованого закону встановлюються три
основні обов'язкові умови сукупність яких надає платнику податку
право на формування податкового кредиту за наслідками проведених
господарських операцій, а саме: придбання товарів (робіт, послуг)
та віднесення до валових витрат їх вартості, наявність податкової
накладної, відповідної вимогам закону, дотримання правила першої
події.
Як встановлено матеріалами справи, контрагент позивача по
господарським операціям за березень 2004р., щодо яких було
встановлено необгрунтоване формування податкового кредиту,
знаходиться на фіксованому сільськогосподарському податку.
За змістом п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, валові витрати виробництва та
обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п 11.2.3 п. 11.2 ст.11 вказаного закону,
датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні
ним операцій з особами, які є:
а) нерезидентами;
б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою,
ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку,
зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей
податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими
від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із
законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів
(а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних
такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх
фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх
оплати (у тому числі часткової або авансової).
За таких обставин, валові витрати позивача при здійсненні ним
операцій з контрагентом, тобто суб'єктом, який сплачує податок на
прибуток у складі фіксованого податку, встановленого Законом
України "Про фіксований сільськогосподарський податок" ( 320-14 ) (320-14)
виникають в момент оприбуткування ним товарів, незалежно від їх
оплати (у тому числі авансової чи часткової).
За змістом п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
набуття товарів (робіт, послуг)
покупцем не може відображатись в податковому обліку по податку на
додану вартість раніше ніж по податку на прибуток тобто право на
податковий кредит прямо пов'язано з правом на віднесення сум до
валових витрат, яке в свою чергу визначаються порядком ведення
податкового обліку, встановленого в ст. 11 Закону України "Про
оприбуткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі коли платник придбає товари
(роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що
сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок
відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
А тому, судовою колегією Вищого адміністративного суду
України вбачається за необхідне зазначити, що дана обставина, а
саме наявність спеціальної норми щодо осіб, які знаходяться на
фіксованому податку, впливає на порядок оподаткування податком на
додану вартість та формування податкового кредиту.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Вищого
адміністративного суду України підтримує правову позицію
господарського суду першої інстанції та вважає помилковими
висновки апеляційного господарського суду щодо порядку
застосування норм профільного законодавства при формуванні
податкового кредиту суб'єктами господарювання при здійснення
господарських операцій з контрагентом, що перебуває на фіксованому
сільськогосподарському податку.
Також, судова колегія Вищого адміністративного суду України,
виходячи з аналізу правової норми п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
підтверджує правильність висновків господарського суду Запорізької
області щодо необхідності дотримання всіх обов язкових реквізитів
при складанні податкової накладної, встановлених законом, а у
випадках встановлення недоліків, остання не є належним доказом
права платника податку на додану вартість на податковий кредит.
По епізоду щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у
березні 2004р., внаслідок чого останнім було завищено розмір
податкового кредиту на загальну суму 12 994,80 грн., судова
колегія Вищого адміністративного суду України приходить до
висновку про обгрунтованість твердження господарського суду першої
інстанцій про те, що визначення порядку нарахування податкового
кредиту по господарських операціях з контрагентом, який
знаходиться на фіксованому сільськогосподарському податку
відбувається з урахуванням особливостей, визначених Законом
України "Про оприбуткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
з підстав наведених вище.
Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної
інстанцій продукція ВАТ "Деметра" позивачу поставлена не була.
Зі змісту п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оприбуткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
вбачається, що необхідною
умовою для віднесення суми витрат до складу валових витрат
виробництва та обороту є подальше їх використання у власній
господарській.
Отже, висновок господарського суду Запорізької області про
безпідставність твердження позивача щодо використання вказаного
товару у власній господарській діяльності та, як наслідок,
необгрунтоване віднесення даних витрат до складу податкового
кредиту з податку на додану вартість, визнається Вищим
адміністративним судом України таким, що зроблений на підставі
правильного застосування норм чинного законодавства України.
Наведене підтверджує обгрунтованість доводів касаційної
скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції
норм матеріального права, а саме відповідних норм Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
без врахування
нормативно-правових приписів Закону України "Про оприбуткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного
суду України вважає, що Запорізьким апеляційним господарським
судом правильно і повно встановлені фактичні обставини у справі,
однак судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм
матеріального права України, тоді як господарський суд Запорізької
області дійшов вірних юридичних висновків і належним чином
застосував до спірних правовідносин норми законодавства України, а
тому, відповідно до ч. 5 ст. 223 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції скасовує
судове рішення апеляційної інстанції та залишає в силі рішення
суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і
скасоване помилково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі
від 06.10.2005р. № 6734/10/10-013 на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 14.09.2005 р. у справі №
6/121 - задовольнити.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 14.09.2005 р. у справі № 6/121 - скасувати, а рішення
господарського суду Запорізької області від 07.06.2005р. у справі
№6/121- залишити в силі.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
Судді
О.М. Нечитайло
К.В. Конюшко
О.I. Степашко
Н.Г. Пилипчук
Л.В. Ланченко
З оригіналом вірно О.М. Нечитайло