Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,

Чалого С.Я.

при секретарі: Кулеші А.О. 

за участі:  представника Дніпровської митниці Онасенко О.В.

розглянувши в порядку касаційного провадження в відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Барс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2005 року, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Альфа-Барс" відділення міжнародної асоціації підрозділів анти терору "Альфа" у квітні 2005 року звернулося із позовом до Дніпровської митниці Державної митної служби України, в якій просить визнати недійсними: податкове рішення-повідомлення №13/10 від 14.02.2005р., податкове рішення-повідомлення №12/10 від 14.02.2005р., податкове рішення-повідомлення №14/10 від 14.02.2005р., якими відповідачем були донараховані відповідно суми 149,10 грн. - митного збору, 11461,44 грн. - ввізного мита та 17202,56 грн. - податку на додану вартість, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

В обгрунтування позовних  вимог позивач вказав, що відповідач безпідставно збільшив у лютому 2005 року митну вартість автомобіля "Роrsche Сауеnnе" та здійснив донарахування митних платежів та податків, вартість якого первісно була визначена у жовтні 2004 року на підставі ст. ст. 266, 267 Митного кодексу України (92-15) за ціною угоди, щодо товарів які імпортуються (за методом 1), яка підтверджується відповідним висновком експерта.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25 червня 2005 року позов задоволено і вказані податкові рішення-повідомлення недійсними.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 листопада 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позовних вимог ТОВ "Альфа-Барс" відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову  суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами 30.09.2004 року позивачем було укладено Контракт № 01/04-10 з компанією "Ноlston Соmраnі S.A." (м. Монтевідео, Уругвай), за яким позивач купив легковий автомобіль "Роrsche Сауеnnе", 2004 року випуску з об'ємом двигуна 4511 куб. см, чорного кольору, Н.S. соde  8703 241000.

Цей автомобіль було ввезено позивачем на митну територію України та задекларовано в митній декларації № 110000005/4/606806.

В митній декларації було визначено митну вартість автомобілю в сумі 47000 доларів США за методом 1, згідно ст. ст. 266, 267 Митного кодексу України (92-15) , тобто за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Окрім ціни вказаного автомобіля, що була визначена в умовах Контракту, під час митного оформлення позивач надав відповідачу висновок експерту № В-5944 від 12.10.2004 року, згідно з яким середня ринкова вартість ввезеного автомобіля у країні експортері без врахування податку з обороту і коефіцієнта дилерської надбавки може становити 46850 доларів США.

Відповідач прийняв цю митну декларацію та зареєстрував її за номером 110000005/4/606806.

14.02.2005 року відповідач на підставі проведеної камеральної перевірки митного оформлення легкового автомобіля "Роrsche Сауеnnе" за вантажною митною декларацією від 15.10.12004 р. М10000005/4/606806 визначив найнижчу митну вартість ідентичного автомобіля, згідно бази даних ЄАIС Державної митної служби України, яка склала 61048 доларів США, та визначив, що податки та збори за цією вантажною митною декларацією мають складати суму 178753,03 грн., у тому числі: митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів - 647,95 грн. (ставка 0,2% від митної вартості згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1997р. № 65 (65-97-п) "Про ставки митних зборів"); ввізне мито - 64795,13 грн. (ставка 20%, але не менше 1,8 євро за 1 куб. см, згідно Закону України " Про розвиток автомобільної промисловості" (1624-15) від 18.03.2004 року (враховується ставка 20% від митної вартості); акцизний збір на транспортні засоби - 29629,83 грн. (ставка 1 євро за 1 куб. см, згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" (2134-14) від 07.12.2000р. № 2134-ЇII); податок на додану вартість - 83680,12 грн. (ставка 20%, згідно Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від 03.04.193,7р. № 168/97-ВР.

Оскільки внесені позивачем митні платежі, податки і збори виявилися нижчими від тих, що були обраховані на підставі камеральної перевірки, відповідач додатково нарахував позивачу суму 28813,10 грн., про сплату якої надіслав позивачу вищевказані податкові повідомлення.

Розглядаючи адміністративну справу, суд першої інстанції дав правильну правову оцінку обставинам справи і вірно виходив з того, що  згідно ст. 262 Митного кодексу України (92-15) , контроль правильності визначення митної- вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.

Стаття 265 цього ж Кодексу встановлює, що митний орган, який здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України (92-15) митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Iз змісту вищевказаних норм закону вбачається, що митний контроль здійснюється на стадії декларування товарів.

Проте, камеральну перевірку було зроблено відповідачем без участі позивача та у термін понад 4 місяці після закінчення митного контролю.

Стаття 86 Митного кодексу України (92-15) встановлює, що з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Таким чином, прийнята митна декларація № 110000005/4/606806 засвідчує факт, який має юридичне значення, а саме, що митна вартість автомобіля"Роrsche Сауеnnе" становить 47000 доларів США.

Суд першої інстанції вірно встановив, що у відповідності до підпункту "в" пункту 4.2.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як вбачається з вищевикладеного, камеральна перевірка має своїм об'єктом податкову декларацію, а це інший документ, ніж митна декларація, правові підстави якого інші, а саме це норми податкового законодавства.

Матеріали справи свідчать, що фактично підставою для нарахування відповідачем позивачу додаткових сум податку на додану вартість акцизного і митного зборів став акту відомчої перевірки митниці, яка не може мати правових наслідків для позивача, оскільки була проведена після митного оформлення вказаного автомобіля.

Відповідно до ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку обставинам справи, не допустив при цьому порушень норм матеріального права та неправильного застосування норм процесуального права, а висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Барс" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2005 року скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 липня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.