ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
при секретарі Проценко О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
представника закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ)
"Харківдрев" на рішення господарського суду Харківської області
від 24.12.04.р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 23.05.05.р. у справі № А-42/434-04 за
позовом ЗАТ "Харківдрев" до державної податкової інспекції (далі
ДПI) у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 20.10.04р. № 0001602610/0, -
встановила:
У жовтні 2004 року ЗАТ "Харківдрев" звернулось до
господарського суду Харківської області з позовом до ДПI у
Комінтернівському районі м. Харкова про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 20.10.04р. № 0001602610/0,
яким позивачу визнано суму податкового зобов'язання за платежем -
податок на додану вартість у розмірі 246809 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від
24.12.04.р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 23.05.05.р. у задоволенні
позову ЗАТ "Харківдрев" відмовлено.
У касаційній скарзі ЗАТ "Харківдрев" просить судові рішення
судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою
постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Перевіривши наведені доводи касаційної скарги, заперечення на
неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо
правильності застосування ними норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами встановлено, що ДПI у Комінтернівському районі м.
Харкова було проведено позапланову перевірку позивача з питань
дотримання вимог податкового законодавства України при
взаємовідносинах з приватним підприємством "Мейкєр" і встановлено,
що між ЗАТ "Харківдрев" та ПП "Мейкєр" укладено угоду від
04.06.02р. № 38 про придбання меблевої тканини у продавця ПП
"Мейкєр" розрахунок за яку було здійснено векселями. Податковою
інспекцією складено акт перевірки від 19.10.04р. на підставі якого
постановлено податкове повідомлення-рішення від 20.10.04р. №
0001602610/0, яким позивачу визнано суму податкового зобов'язання
за платежем - податок на додану вартість у розмірі 246809 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18.04.03р.
статут ПП "Мейкєр" визнано недійсним з дати його реєстрації, та
визнано недійсним свідоцтво № 23499159 про реєстрацію платника
податку на додану вартість ПП "Мейкєр" з дати видачі свідоцтва
тобто з 29.11.01р.
Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою
виникнення права платника податку на податковий кредит вважається
дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання
платником податку товарів (робіт, послуг).
Укладену між ЗАТ "Харківдрев" та ПП "Мейкєр" угоду від
04.06.02р. № 38 про придбання меблевої тканини не було визнано
недійсною у встановленому порядку, а тому твердження судів про
"ніби-то укладену угоду" є помилковим. Сам факт скасування
державної ліквідації підприємства не тягне за собою недійсність
всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до
моменту виключення з державного реєстру.
У судових рішеннях відсутні обставини, встановлені на
підтвердження того, що укладаючи угоду, позивач порушував
публічний порядок у сфері сплати податків, зборів та інших
обов'язкових платежів. У матеріалах справи містяться накладні,
податкові накладні та акт прийому передачі векселя, що не було
предметом дослідження у судах. Апеляційним судом не правомірно
вимагалися від позивача документи, які ЗАТ "Харківдрев" не має
можливості надати і які не мають відношення до справи. Судами не
досліджено, чи сплачувалось контрагентом позивача податок на
додану вартість до бюджету України за угодою № 38 від 04.06.02р.,
обов'язок надання таких даних покладається на податкові органи, а
не на ЗАТ "Харківдрев".
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Рішення
господарського суду Харківської області від 24.12.04.р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
23.05.05.р. необхідно скасувати, так як вони постановлені з
порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело
до неправильного вирішення справи та враховуючи, що вказані
порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції справу
необхідно направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну представника закритого акціонерного товариства
"Харківдрев" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від
24.12.04.р. та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 23.05.05.р. у справі № А-42/434-04 за позовом ЗАТ
"Харківдрев" до державної податкової інспекції у Комінтернівському
районі м. Харкова про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 20.10.04р. № 0001602610/0 скасувати, а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) В.I. Співак
Судді (підписи) С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній
Згідно з оригіналом суддя М.М. Заїка