Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О. в порядку письмового провадження розглянув і вирішив адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до відповідачаФонду гарантування вкладів фізичних осіб третя особа проПриватне підприємство "Марва" скасування рішення від 23 січня 2012 року № 2, зобов'язання вчинити дії

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 січня 2012 року №2, визнання дій Фонду щодо відмови у збільшенні виплат гарантованої суми відшкодування за вкладами в ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень" до 150 000 грн. неправомірними, стягнення з Фонду на користь позивача кошти в розмірі 64 161,19 грн. за його вкладами в ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 січня 2012 року №1 "Про питання щодо збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами для вкладників ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень" відмовлено, зокрема, позивачу в задоволенні його звернення у зв'язку з відсутністю правових підстав. Однак, на думку позивача вказане рішення є незаконним та таким, що порушує його права.

Представник відповідача у судовому засіданні та в письмових поясненнях щодо позову заперечив з огляду на необґрунтованість, просив відмовити в його задоволенні.

Третя особа письмових пояснень щодо позовних вимог не надала, представника в судове засідання не направила, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 14 травня 2012 року представника третьої особи, належним чином повідомленої про розгляд справи, та відсутністю потреби заслухати в судовому засіданні свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 КАС України, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, що містяться у справі, суд

Позивач відповідно до укладених банківських строкових договорів є вкладником ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень".

22 лютого 2008 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 39 "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації відкритого акціонерного товариства "Європейський банк розвитку та заощаджень", згідно з якої з 25 лютого 2008 року відкликано банківську ліцензію банку та призначено ліквідатором банку Дергуна Віктора Васильовича.

Як вбачається з матеріалів справи, сума недоступного вкладу складала 117 087,30 грн., з яких Фондом гарантування вкладів фізичних осіб сплачено позивачу 50 000 грн.

Виплату заборгованості банку на користь позивача у повному обсязі не здійснено. Сума виплачена в ході ліквідації складає 2 926,11 грн., невідшкодованими залишилися кошти у розмірі 64 161,19 грн.

19 січня 2012 року вкладники ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень", в тому числі, і позивач звернулися до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою щодо збільшення розміру відшкодування з 50 000 грн. до 150 000 грн.

Рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 січня 2012 року № 2 "Про питання щодо збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами для вкладників ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень" у задоволенні звернення відмовлено в зв'язку з відсутністю правових підстав.

На думку позивача, адміністративна рада Фонду мала всі правові підстави збільшити розмір відшкодування коштів за вкладами з 50 000 грн. до 150 000 грн., оскільки на дату прийняття рішення 23 січня 2012 року є чинним рішення адміністративної ради Фонду від 17 листопада 2010 року №2 (z1220-10) , яким збережено розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки за рахунок коштів Фонду в сумі 150 000 грн.

Розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки в сумі 150 000 грн., також встановлено Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (639-17) .

Відповідач не здійснив передбачених Законом заходів з метою мінімалізації втрат вкладників, не здійснив ефективного захисту їх заощаджень, не усунув порушень чинного законодавства шляхом приведення у відповідність розміру гарантованого відшкодування здійсненням виплат, виконав свої зобов'язання частково.

При прийнятті рішення адміністративна рада Фонду дискримінувала вкладників ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень", так як до цього своїми рішеннями неодноразово в десятки разів збільшувала розмір відшкодування коштів за вкладами вкладникам інших банків, а деяким банкам повторно, не розповсюдила рішення на банк позивача.

Також позивач зазначає, що Законом не передбачено обмеження строків збільшення гарантованих виплат недоступного вкладу. Підставою для виникнення права на отримання гарантованої суми відшкодування є відповідний юридичний факт настання недоступності вкладу. Цивільно-правові відносини, що виникли між сторонами, розпочалися з дня недоступності вкладів, і строк закінчення цих правовідносин закінчується моментом повного відшкодування коштів за вкладами в розмірі вкладів на день настання їх недоступності.

У додаткових поясненнях позивачем зазначено, що згідно з пунктом 7 статті 19 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція, а не адміністративна рада Фонду розглядає звернення до Фонду учасників (тимчасових учасників Фонду) щодо відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду і саме на звернення окремих вкладників до виконавчої дирекції Фонду розповсюджується трирічний строк позовної давності, тоді як на правовідносини сторін цей термін не розповсюджується.

Крім того, позивач зазначає, що такий показник як тенденція розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками -учасниками (тимчасовими учасниками Фонду), при прийнятті оскаржуваного рішення не врахований, хоча відповідно до пункту 1.4 Положення від 12 лютого 2002 року №2 (z0241-02) про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затвердженим рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, саме з огляду на цей показник має прийматися рішення.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на 25 лютого 2008 року) (далі -Закон) недоступність вкладів - неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, днем недоступності вкладів щодо вкладників ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень" є 25 лютого 2008 року, коли прийнято постанову правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства "Європейський банк розвитку та заощаджень" №39, якою ліквідатора банку призначено з 25 лютого 2008 року.

Відповідно до статті 3 Закону (в редакції станом на 25 серпня 2008 року) Фонд гарантує кожному вкладнику банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 гривень по вкладах у кожному із таких банків. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

Станом на 25 лютого 2008 року було чинне рішення адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 вересня 2007 року № 4 "Про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами" (z1002-07) , згідно з пунктом 1 якого розмір відшкодування коштів за вкладами, уключаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб збільшено до 50 000 грн.

Відповідно до статті 32 цього Закону (в редакції станом на 25 лютого 2008 року) порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб затверджується адміністративною радою Фонду.

Відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим особам згідно з законодавством України (за довіреністю, заповітом тощо). Строк позовної давності по зверненнях вкладників становить три роки.

Пунктом 1.4 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затвердженого рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 лютого 2002 року № 2 (z0241-02) (в редакції станом на 25 лютого 2008 року) передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше визначеної законодавством гарантованої суми за вкладами у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

Відповідно до пункту 1.9 цього Положення виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців.

Якщо вкладники не отримали відшкодування у зазначені строки, виплати здійснюються за результатами розгляду індивідуальних звернень вкладників до Фонду.

Позивач як вкладник банку отримав відшкодування в межах максимально встановленого розміру 50 000 грн. в передбачений тримісячний строк.

Таким чином, Фонд виконав свої зобов'язання перед вкладником в повному обсязі.

При цьому, згідно з чинним законодавством Фонд гарантує кожному вкладнику банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів в межах максимально встановленого розміру, а не в межах повного розміру вкладів конкретного вкладника. І обов'язок Фонду на відшкодування коштів за вкладами щодо конкретного вкладника припиняється з моменту відшкодування коштів в межах максимально встановленого розміру.

Оскільки Фондом було виконано свої зобов'язання перед позивачем, то в подальшому будь-які її вимоги до Фонду щодо відшкодування невідшкодованої частини недоступного вкладу не можуть бути визнані обґрунтованими, і будь-які наступні збільшення відшкодувань за вкладами на позивача не розповсюджуються (в тому числі і рішення адміністративної ради Фонду від 17 листопада 2010 року №2 (z1220-10) "Про розмір відшкодування коштів за вкладами", яким збережено розмір відшкодування у сумі 150 000 грн.).

Суд не може погодитися з позивачем, який стверджує, що Законом не передбачено обмеження строків збільшення гарантованих виплат недоступного вкладу.

Фонд згідно зі статтею 3 Закону має право приймати рішення про збільшення розміру відшкодування коштів за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду, проте, на вказану норму поширюються в загальному порядку положення законодавства про дію законодавчих актів в часі.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Щодо застосування до правовідносин сторін Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (639-17) суд зазначає наступне.

Вказаний Закон (639-17) , яким передбачено збільшення розміру гарантованої суми до 150 000 грн., був прийнятий та набрав чинності 05 листопада 2008 року, тобто після початку ліквідації ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень", що розпочалася 25 лютого 2008 року.

Вказаним Законом (639-17) прямо не передбачено його зворотну дію, отже, він не поширюється на правовідносини, що виникли і завершилися до його прийняття.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону (639-17) цей Закон діє до прийняття Верховною Радою України у зв'язку із стабілізацією фінансово-економічної ситуації в Україні рішення щодо втрати чинності розділом I цього Закону та щодо редакції відповідних положень законів України, зміни до яких передбачені розділом II цього Закону, але не пізніше ніж до 1 січня 2011 року.

Оскаржуване рішення адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 січня 2012 року №1 "Про питання щодо збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами для вкладників ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень" прийнято після втрати чинності цим Законом (як і мало місце звернення вкладників від 19 січня 2012 року), тому вказаний Закон до правовідносин сторін застосуванню не підлягає.

Щодо практики Фонду поширювати дію рішень Фонду про збільшення розміру відшкодування коштів на вкладників банків, ліквідація яких розпочалася раніше, суд зазначає наступне.

Зі змісту статті 3 Закону вбачається, що збільшення розміру відшкодування вкладів визначено як право Фонду, а не обов'язок; випадків, за яких використання такого права є обов'язковим, не визначено, і у суду відсутні повноваження втручатися в діяльність Фонду та зобов'язувати його приймати рішення про поширення пізніше прийнятих рішень на банки, виплата відшкодування по яких завершена.

Відповідно до попередньо прийнятих рішень адміністративної ради Фонду від 01 липня 2004 року №33, 16 серпня 2005 року №41, 19 квітня 2006 року №45, 31 травня 2006 року №47, 31 серпня 2007 року № 4 прийнято рішення про поширення збільшеного розміру відшкодування на вкладників банків, що перебували у стадії ліквідації, проте, така практика не зобов'язує Фонд її застосовувати до всіх без винятку вкладників після прийняття чергового рішення про збільшення розміру відшкодування.

Крім того, вказані попередньо прийняті рішення про збільшення розміру відшкодування стосувалися сум 3000 грн., 5000 грн., 8000 грн. та 50 000 грн., тоді як рішенням від 17 листопада 2010 року №2, на застосуванні якого наполягає позивач, визначено розмір відшкодування -150 000 грн.

Щодо відсутності доказів врахування такого показника як тенденція розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками -учасниками (тимчасовими учасниками Фонду), при прийнятті оскаржуваного рішення, то врахування чи неврахування вказаного показника не впливає на законність оскаржуваного рішення, оскільки в будь-якому випадку прийняття рішення про збільшення розміру відшкодування є дискреційним повноваженням Фонду і є його правом, а не обов'язком.

Керуючись статтями 158- 163 КАС України, суд

У задоволенні позову відмовити повністю.

постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 85-187 КАС України (2747-15) .