Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Гуріна М.I.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Проценко О.О .,

за участю представника відповідача Малахової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Харківпродмаш" до Державної податкової інспекції (ДПI) у Київському районі м. Харкова, відділення Державного казначейства у Київському районі м. Харкова про стягнення бюджетної заборгованості

у с т а н о в и л а :

У травні 2005 року ЗАТ "Харківпродмаш", звернулось  в суд  з позовом  до Державної податкової інспекції  у Київському районі м. Харкова, відділення Державного казначейства у Київському районі м. Харкова про стягнення 373 030,00 грн.  бюджетної заборгованості за березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень - грудень 2004 року  та 9 776,16 грн.  відсотків  за несвоєчасне відшкодування.

Заявою від 12 травня 2005 року вимоги уточнені, сума заявленого бюджетного відшкодування визначена у 369 709,00 грн., а відсотків - 9 665,00 грн.

Зазначали, що в процесі  фінансово-господарської діяльності у товариства виникло від'ємне значення з податку на додану вартість.

Посилаючись на правила  ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , яким  передбачена можливість  отримання експортного  відшкодування, просили стягнути заявлені до такого відшкодування суми та проценти на суму бюджетної заборгованості, оскільки податковий орган не визнає такого  права за позивачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 серпня 2005 року, позов задоволено частково, зобов'язано відшкодувати з державного бюджету податок на додану вартість в сумі 22 031,17 грн., в т.ч. за травень 2004 року - 9 913,00 грн., та за жовтень 2004 року - 12 118,17 грн.,  а у задоволенні  решти вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2005 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові скасовано і в цій частині   вимоги залишені без розгляду. В решті  рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПI у Київському районі м. Харкова, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить рішення в частині  задоволення вимог скасувати.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши  доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Питання визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій врегульовані правилами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) зазначено, що за нульовою ставкою обчислюється податок щодо операцій з поставки товарів вивезених (експортованих) платником податку за межі митної території України.

Відповідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

За правилами п.п.7.7.3 п.7.7 зазначеної статті, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

Судами встановлено, що у результаті господарської діяльності товариства зі здійснення експортних операцій виникло від'ємне значення з податку на додану вартість, що і зазначено у деклараціях за березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень - грудень 2004 року.

Також встановлено, що на час розгляду справи у судах, шляхом перевірок проведених податковим органом, підтверджена сплата податку до бюджету за травень 2004 року у сумі 9 913 грн. та за жовтень 2004 року у сумі 12 118, 17 грн. Перевірка належної сплати решти  заявлених до відшкодування сум тривала.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про залишення без розгляду вимог, щодо яких податковим органом не завершена документальна перевірка правильності нарахування  заявлених до відшкодування сум та обгрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення підтвердженої бюджетної заборгованості.

У касаційній скарзі ДПI посилається на порушення  вимог п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки, за на веденим у нормі визначенням, бюджетне відшкодування можливе лише за умови надмірної сплати податку до бюджету, а судами такого не встановлено.

Однак, за обставин, коли правильність нарахування податку та правомірність декларування до відшкодування стягнутих судами сум перевірені самим податковим органом, то рішення узгоджується з нормами чинного матеріального права, у тому числі  наведеними у скарзі.

За правилами  ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо апеляційний суд  не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення,  а  рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а  рішенням господарського суду Харківської області від 11 серпня 2005 року, в частині задоволення вимог, та  ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2005  - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .