ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого судді - Бутенка В.I.,
суддів - Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
при секретарі Липі В.А.
за участю представника Генеральної прокуратури України Білик
Л.С., представника відповідача Мартинова М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за позовом
Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в
інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабіл" про повернення
самовільно зайнятої земельної ділянки, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2004 року Сімферопольський міжрайонний
природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі
Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду із
вказаним позовом.
В позові прокурор ставив питання про повернення самовільно
зайнятої земельної ділянки на об'їзній автодорозі м. Сімферополя,
км 10+75, яку використовує ТОВ "Стабіл" під розміщення
автозаправної станції без прийняття Радою рішення про надання
земельної ділянки та без документу, що засвідчує право власності
або право користування цією земельною ділянкою.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
11-27 січня 2005 року позов задоволено.
Зобов'язано ТОВ "Стабіл" звільнити самовільно зайняту
земельну ділянку, розташовану в м. Сімферополі по об'їзній
автодорозі км 10+75 і повернути дану земельну ділянку
Сімферопольській міській раді.
Також зобов'язано відповідача привести самовільно зайняту
земельну ділянку в придатний для використовування стан шляхом
зносу самовільно побудованої автозаправної станції.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04 травня 2005 року це рішення скасовано та постановлено нове
рішення, яким позовну заяву прокурора залишено без розгляду,
виходячи з того, що прокурор не мав законних підстав для звернення
з позовом в місцевий господарський суд в інтересах держави в особі
міської ради.
Не погоджуючись з цим судовим рішенням, Сімферопольський
міжрайонний природоохоронний прокурор подав касаційне подання, в
якому просить його скасувати і залишити в силі рішення суду першої
інстанції.
При цьому в скарзі він посилався на неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Скасуючи рішення суду першої інстанції і залишаючи без
розгляду заяву Сімферопольського міжрайонного природоохоронного
прокурора, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор
не мав законного права на звернення до суду в інтересах держави в
особі Сімферопольської міської ради, як органу місцевого
самоврядування.
На думку колегії суддів, до такого висновку апеляційний суд
дійшов дещо поспішно.
Так, у відповідності із ст.. 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст.ст. 35, 36-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
на прокурора покладені повноваження по прийняттю всіх
передбачених законом заходів щодо усунення порушень законів від
кого б вони не походили.
Статтею 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено, що
державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та
судову. Органи виконавчої влади складають відповідну систему.
Розділ 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
до органів виконавчої
влади відносить, в тому числі органи виконавчої влади на місцях,
яким є місцеві державні адміністрації.
Сімферопольська міська рада відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону
України "Про місцеве самоврядування'' ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
є органом
місцевого самоврядування. Стаття 1 зазначеного Закону відносить до
делегованих повноважень органів виконавчої влади повноваження,
надані органам місцевого самоврядування законом.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, земля є об'єктом права власності Українського
народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади
й органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією
Конституцією, іншими законодавчими актами України. Зокрема на
підставі статті 4 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, статті
32 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, суб'єктами права
державної власності на землю виступають: Верховна Рада України -
на землі загальнодержавної власності, Верховна Рада АР Крим - на
землях в межах її території (крім земель загальнодержавної
власності), обласні, районні, міські, селищні, сільські ради -
на землі в межах її території (крім земель загальнодержавної
власності).
Відповідно до п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве
самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, виключною компетенцією
сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону
питань регулювання земельних відносин.
Як власнику землі, відповідно до ст.ст. 4, 12 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, селищній раді належить право
розпорядження нею, передачі в оренду земельних ділянок у власність
або користування, надання в оренду. Пунктом 12 Перехідних положень
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
встановлено, що до
розмежування земель державної та комунальної власності
повноваження відносно розпорядження землями у межах населених
пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють
відповідні сільські селищні, міські ради, аза межами населених
пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння,
використання та розпорядження землею. Суб'єктами земельних
відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого
самоврядування та органи державної влади.
Колегія суддів апеляційного суду, посилалась також на ст. ст.
13-17 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, в яких визначено
повноваження органів виконавчої влади в сфері земельних відносин
вказуючи, що серед цих органів не зазначено сільські, селищні,
міські ради.
Однак, повноваження органів місцевого самоврядування в сфері
земельних відносин визначено в ст. 12 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
.
Таким чином, апеляційному суду слід було більш ретельно
перевірити чи правильно у даному випадку прокурором використане
право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі
Сімферопольської міської ради, оскільки у спірних правовідносинах
саме Сімферопольська міська рада, як орган місцевого
самоврядування, уповноважена державою здійснювати відповідні
функції.
Крім того, апеляційний суд в своїй постанові вказав на не
повне встановлення судом першої інстанції обставин по справі, але
при цьому не зазначив в чому полягає ця неповнота.
При таких обставинах рішення суду апеляційної інстанції
підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний
розгляд, в процесі якого суду слід врахувати наведене, та у
відповідності з вимогами матеріального та процесуального законів
вирішити даний спір.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційне подання Сімферопольського міжрайонного
природоохоронного прокурора задовольнити частково, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 травня
2005 року скасувати.
Справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду
в іншому складі суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
С у д д і :