Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Гуріна М.I.

Кобилянського М.Г.

Ліпського Д.В.

при секретарі судового засідання Міненко I.М.,

за участю представника позивача Радкевича С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (ДПI) до суб'єкта  підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (СПД ФО)  про стягнення податкового  боргу

у с т а н о в и л а :

У грудні 2004 року ДПI у Солом'янському районі м. Києва звернулась в суд з позовом до СПД ФО ОСОБА_1 про стягнення 22 664,97 грн. податкового боргу.

Зазначали, що податковий борг виник у результаті невиконання податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті.

Посилаючись на правила ст.ст. 2,3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Закон України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , просили стягнути з відповідача податковий борг у судовому порядку.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06 жовтня 2005 року, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 травня 2005 року позов задоволено.

У поданій касаційній скарзі СПД ФО ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального  права, просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позову.

Заслухавши  доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши  доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідач зареєстрований  суб'єктом підприємницької діяльності та перебуває на обліку  платників податків в Державній податковій інспекції  Солом'янського  району м. Києва.

За наслідками  перевірки  дотримання підприємцем вимог валютного законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Транс-Форест" (Російська Федерація) податковим органом встановлений факт  порушення термінів розрахунків у іноземній валюті,  складено акт перевірки від НОМЕР_2 за результатами розгляду якого прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 з визначенням  податкового зобов'язання, тобто  пені  розміром у 22 664,97 грн.

Також встановлено, що у строк зазначений  в податковому повідомленні-рішенні відповідач суму визначеного зобов'язання не сплатила, а податкові вимоги залишила без реагування.

Задовольнивши позов, суди правильно зазначили, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14)   є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Податкове повідомлення, як то визначено у п.1.9 ст.1 Закону, це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, а податкова вимога, відповідно п.1.10 тієї ж норми - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Оскільки п.п. 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачена можливість примусового стягнення активів  платника податків  в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, а право на звернення з таким  позовом надано податковому органу (п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) ), то у судів були всі правові підстави для задоволення позову.

За таких обставин доводи касаційної скарги стосовно відсутності підстав для стягнення пені за правилами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) висновків судів  не спростовують, а посилання на порушення  порядку стягнення безготівкових коштів передбаченого ст.10 згаданого Закону є помилковим, оскільки цією нормою визначається продаж активів, що перебувають у податковій заставі.

Непереконливими є й інші доводи касаційної скарги.

За правилами  ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо  суди  не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення,  а  рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу суб'єкта  підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення  господарського суду м. Києва від 06 жовтня 2005 року та  ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 травня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .