ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого:
Бутенка В.I.
Суддів:
ГончарЛ.Я.
(доповідач)
Горбатюка С.А.
Панченка О.I.
Сороки М.О.
при секретарі : Липі В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з
обмеженою відповідальністю "ФКВ" на рішення господарського суду
Запорізької області від 30 серпня 2005 року та ухвалу Запорізького
апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року по
справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФКВ" до
Запорізької митниці про визнання недійсним податкового
повідомлення, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2005 року ТОВ "ФКВ" звернулося до суду з позовом до
Запорізької митниці про визнання недійсним податкового
повідомлення.
Позивач вказав, що Запорізькою митницею була здійснена
перевірка правил декларування товарів за кодами УКТ ЗЕД.
За результатами перевірки Запорізька митниця прийняла
податкове повідомлення №1 від 15 червня 2005 року, яким позивачу
визначено податкове зобов'язання з ввізного мита в сумі 1044 грн.
01коп.
Заявник зазначає, що він не був ознайомлений з будь-яким
актом перевірки контролюючого органу або іншим документом,
відповідно до якого був зроблений розрахунок податкового
зобов'язання та визначена його сума.
Крім того, позивач вказує на те, що декларування
вимірювальних приладів за різними кодами УКТ ЗЕД проведено ним у
відповідності з вимогами діючого законодавства і було обумовлене
тим, що кожен з цих електроакустичних перетворювачів є окремим
пристроєм, який може самостійно використовуватися у технологічному
ланцюгу виготовлення телефонних апаратів.
Позивач просив визнати податкове повідомлення № 1 від 15
червня 2005 року недійсним.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30
серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького
апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року, в
задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "ФКВ", з посиланням на
порушення судами норм матеріального права, просив скасувати
оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення
позову.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, а апеляційний суд
обгрунтовано погодився з тим, що розрахунок митних платежів за
податковим повідомленням №1 від 15 червня 2005 року проведено
вірно.
При цьому судовими інстанціями прийнято до уваги те, що
відповідно до ст.. 313 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
,
віднесення товарів до класифікаційних угрупувань, зазначених в
УКТЗЕД, є прерогативою виключно митних органів, рішення яких щодо
класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим для
підприємств і громадян. Код товару, зазначений у документах,
наданих суб'єктами господарювання, не є визначальним.
Крім того, суди зважили при прийнятті рішення на те, що
придбані позивачем пристрої ввезені в Україну для організації
одного робочого місця, тобто призначені для забезпечення
одночасного виконання чітко визначених функцій.
Враховуючи положення п.12 Постанови Кабінету Міністрів
України від 9 червня 1997 року № 574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
"Про
затвердження Положення про вантажну митну декларацію" та п.17
наказу Держмитслужби від 14 жовтня 2002 року №555 ( z0860-02 ) (z0860-02)
"Про внесення змін та доповнень до Порядку заповнення граф
вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту,
імпорту, транзиту, тимчасового ввезення, вивезення, митного
складу, магазину, безмитної торгівлі та Порядку використання
формуляра-специфікації форми МД-8" всі прилади, які були подані
позивачем до митного оформлення повинні класифікуватися за одною
вантажно-митною декларацією за кодом 9027809700 згідно УКТЗЕД.
Суди прийшли до вірного висновку про те, що рішення
Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2005 року не
звільняє позивача від обов'язку доказування, оскільки цим
рішенням не встановлювалися обставини, які є предметом розгляду
по даній справі.
На підставі викладеного, колегія вважає, що правова оцінка
обставин справи є вірною, суди першої і апеляційної інстанцій не
допустили порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а
тому підстав для її задоволення не має.
Керуючись наведеним, ст.ст. 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"ФКВ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Запорізької області від 30 серпня 2005 року та ухвалу Запорізького
апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року - без
змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді: