Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,  Маринчак Н.Є., Чалого С.Я.,

при секретарі Єфімовій В.В.

з участю представників: ТОВ "Юридична компанія "Тезіс" Левченка О.В.,  Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Онисимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю  "Юридична компанія "Тезіс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2006 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Юридична компанія "Тезіс" до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська  про стягнення грошових коштів в сумі 3879,23 грн., -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2005 року ТОВ "Юридична компанія "Тезіс" звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська  про стягнення грошових коштів в сумі 3879,23 грн., мотивуючи тим, що зазначені грошові кошти 19.08.2005 р.  перераховані відповідачу як страхові внески помилково, так як  ТОВ "Юридична компанія "Тезіс" незобов'язане сплачувати 32,3 % страхових внесків  від витрат на оплату найманих працівників ПФУ, оскільки являється платником єдиного податку  і згідно п.6 Указу Президента України " Про спрощену систему оподаткування, обліку та  звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) від 3.07.1998 р.  компанія не є платником  збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Рішенням господарського Дніпропетровської області від 1 грудня 2005 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "Юридична компанія "Тезіс" з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове про задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності - єдиному податку.

Відповідно до п.17. ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків та зборів, ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) .

Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) встановлено перелік осіб, що є платниками  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 статті 1 вказаного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.

Крім того, пунктом 5 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, що здійснюють господарські операції.

Аналізуючи наведені вище норми Закону України "Про обов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , суди дійшли вірного висновку, що обов'язковість сплати збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що стаття 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) встановлює пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Визначення поняття "підприємницька діяльність" дається у статті 42 Господарського кодексу України (436-15) . За змістом цієї норми права, підприємницька діяльність - це безпосередня самостійна систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.

Таким чином, вказаний спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , а є об'єктом регулювання іншого правового акту - Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) .

Названий же Закон не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування.

З врахуванням наведеного у судових інстанцій не  було законних підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду не спростовують, оскільки грунтуються на невірному  трактуванні позивачем наведених правових норм.

За правилами ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції  залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224  230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Юридична компанія "Тезіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2006 року - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.