ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Мельник I.М.,
сторони: не з'явились;
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1на рішення Мукачівського
міськрайонного суду Закарпатської області від 5 травня 2004 року
та на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14
вересня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії
начальника управління праці та соціального захисту населення
Мукачівської районної державної адміністрації, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з скаргою на дії
начальника управління праці та соціального захисту населення
Мукачівської районної державної адміністрації про визнання відмови
у видачі посвідчення неправомірною.
В обгрунтування своїх вимог, посилається на те, що він під
час проходження військової служби захворів, у зв'язку з чим
отримав інвалідність другої групи. Однак, не дивлячись на це
начальник управління праці та соціального захисту населення
Мукачівської районної державної адміністрації відмовляється видати
посвідчення, яке б підтверджувало його статус інваліда війни та
давало право на користування пільгами.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської
області від 5 травня 2004 року, залишеним без змін ухвалою
апеляційного суду Закарпатської області від 14 вересня 2004 року,
в задоволенні скарги відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що захворювання скаржника,
пов'язане з проходженням військової служби в Радянській армії, а
причина інвалідності відноситься до категорії б) статті 20 Закону
України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
, тому на нього не розповсюджується
дія пункту 1 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
.
Не погоджуючись, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою в
якій просить рішення скасувати, прийняти нове про задоволення
позовних вимог, зазначаючи, що рішення прийняті з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, скаржник у період
з 22 листопада 1963 року по 18 листопада 1964 року перебував на
строковій військовій службі та в цей період отримав захворювання,
яке призвело до настання інвалідності другої групи. Причиною
інвалідності є захворювання, отримане в період проходження
строкової військової служби.
Згідно з статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
ветеранами
війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових
діях на території інших держав. До ветеранів війни належать:
учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до пункту 1 частини 2 Закону України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
визначено, що до інвалідів війни належать інваліди з числа
військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали
інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або
захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання
інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на
фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської
катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у
військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим
ураженням ядерними матеріалами.
Відмовляючи в задоволені скарги, суди дійшли вірного
висновку, що скаржник не підпадає під дію зазначеної норми,
оскільки ним не доведено те, що виконання обов'язків військової
служби (службових обов'язків) в діючій армії визнані
законодавством України такими, що є підставою для визнання
інвалідом війни, внаслідок одержаного захворювання.
Пунктом б) статті 20 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
визначено категорії осіб, які мають право на пенсію за цим
Законом, зокрема інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які
мають право на пенсію при настанні інвалідності внаслідок
каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не
пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових
обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з
проходженням служби.
Таким чином, суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли
висновку, що захворювання скаржника пов'язане саме з проходженням
ним військової служби в Радянській армії і тому на нього не
розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
.
За таких обставин рішення судів першої та апеляційної
інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, висновки, викладені у судових рішеннях,
доводами касаційної скарги не спростовуються, підстави для
скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської
області від 5 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду
Закарпатської області від 14 вересня 2004 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий Харченко В.В.
судді Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолич С.В.
Копія згідно з оригіналом
Суддя Матолич С.В.