ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В.,
При секретарі Білій-Грошко О.
З участю представників:
Позивача Батуріна С.В., Дигодюка В.П.
Відповідача Шахрай М.О.,
Третьої особи Чабана Ю.В., Мазуренка В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного інституту по проектуванню підприємств промисловості
будівельних матеріалів "Південіпробудм" на рішення Господарського
суду м.Київа від 25 серпня 2005 р. та ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від 8 листопада 2005 р. по справі
за позовом Державного інституту по проектуванню підприємств
промисловості будівельних матеріалів "Південіпробудм" до КМ
України та Фонду державного майна України, за участю третіх осіб -
Міністерства промислової політики України та Корпорації
"Українські будівельні матеріали" про визнання частково недійсною
постанови КМ України та зобов'язання вчинити дії, -
встановила:
Рішенням Господарського суду м.Києва від 25 серпня 2005 р.,
залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 8 листопада 2005 р. відмовлено в задоволенні позовних
вимог інституту "Південіпробудм" до КМ України, Фонду державного
майна України, за участю третіх осіб Міністерства промислової
політики України та корпорації "Українські будівельні матеріали"
про визнання частково недійсною постанови КМ України та
зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення судів мотивовані відсутністю порушень закону при
прийнятті постанови КМ України № 360 від 24.03.2004 ( 360-2004-п ) (360-2004-п)
р. "Про ліквідацію Української державної корпорації промисловості
будівельних матеріалів", якою зобов'язано Фонд держмайна України
укласти договір оренди адміністративного будинку по вул.Артема,
73, що знаходиться у державній власності з новоутвореною
корпорацією "Українські будівельні матеріали" і безпідставністю
вимог позивача про зобов'язання Фонду державного майна України
укласти прямий договір оренди з позивачем відповідно до вимог
постанови КМ України від 06.08.2003 р. № 1220 ( 1220-2003-п ) (1220-2003-п)
.
Також вищезазначені судові рішення мотивовані тим, що позивач
фактично володіє майновими правами на користування зазначеними
приміщеннями у вигляді суборенди, які є рівноцінними правам у
порівнянні з тими, які б він мав у разі укладання прямого договору
оренди.
Таких висновків Господарський суд міста Києва дійшов зважаючи
на умови договору суборенди, укладеного між корпорацією
"Українські будівельні матеріали" та Державним інститутом по
проектуванню підприємств промисловості будівельних матеріалів
"Південдіпробудм" за погодженням з Фондом державного майна України
01 вересня 2004 року.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач
подав касаційну скаргу, в якій просить рішення та ухвалу судів
першої та апеляційної інстанцій скасувати, постановити нове
рішення, яким задовольнити позов.
В обгрунтування касаційних вимог касатор посилається на
порушення норм матеріального права, які виразились в тому, що
судом невірно дана оцінка наявним у справі доказам, які, на думку
касатора, свідчать про порушення Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів
України, що привело до прийняття незаконної постанови КМ України №
360 від 24.03.04 ( 360-2004-п ) (360-2004-п)
р., якою зобов'язано Фонд
держмайна України укласти договір оренди із новоствореною
корпорацією "Українські будівельні матеріали", чим порушені
права позивача на укладення договору оренди безпосередньо із
Фондом держмайна України.
Касатор стверджує, що корпорація "Українські будівельні
матеріали" вимагає від нього орендну плату за ринковими цінами,
які перевищують державну пільгову орендну ставку.
Заслухавши доповідача, представників сторін, вивчивши
матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів
знаходить підстави для її часткового задоволення.
6 серпня 2003 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову
№ 1220 ( 1220-2003-п ) (1220-2003-п)
. "Про деякі питання розміщення державних
установ та організацій", п.2 якої Українську державну корпорацію
промисловості будівельних матеріалів зобов'язано розмістити у
приміщеннях будинку № 73 по вул.Артема у м.Києві Державний
інститут по проектуванню підприємств промисловості будівельних
матеріалів на умовах оренди.
Постановою КМ України від 24 березня 2004 р. № 360
( 360-2004-п ) (360-2004-п)
ліквідована Українська державна корпорація
промисловості будівельних матеріалів, створена корпорація
"Українські будівельні матеріали", з якою Фонд держмайна України
зобов'язано укласти договір оренди приміщення будинку № 73 по
вул.Артема в м.Києві, а створена корпорація має розмістити у
вказаному будинку Державний інститут по проектуванню підприємств
промисловості будівельних матеріалів.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
№ 768\97-ВР орендодавцем
приміщення будинку по вул. Артема, 73 в м.Києві є Фонд державного
майна України, який на підставі наданих йому повноважень, діючи в
межах вказаного Закону уклав договір оренди із корпорацією
"Українські будівельні матеріали".
Судами попередніх інстанції не досліджувалося питання, чи
подавав заявку Державний інститут по проектуванню підприємств
промисловості будівельних матеріалів "Південіпробудм" до Фонду
державного майна України про наміри укласти угоду оренди на
приміщення будинку № 73 по вул.Артема в м.Києві, отже чи були
підстави для проведення конкурсу на укладення договору оренди
спірного будинку у Фонду держмайна України не було.
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
01.09.2004 р. між корпорацією
"Українські будівельні матеріали" та інститутом "Південіпробудм"
укладено договір суборенди з визначенням суборендної плати на
підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за
оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету
Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
.
Однак матеріали справи не містять розрахунку орендної плати,
у зв'язку з чим висновки судів першої та апеляційної інстанції про
те, що позивач фактично володіє майновими правами на користування
зазначеними приміщеннями у вигляді суборенди, які є рівноцінними
правам у порівнянні з тими, які б він мав у разі укладання прямого
договору оренди вбачаються колегією суддів передчасними.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції
переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у
межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати
порушення норм матеріального чи процесуального права, на які
не було посилання в касаційній скарзі.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суд касаційної інстанції
перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів першої та (або)
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи
і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про
наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги,
скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державного інституту по проектуванню
підприємств промисловості будівельних матеріалів "Південіпробудм"
задовольнити частково.
Ршення Господарського суду м.Києва від 25 серпня 2005 р. та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 8 листопада
2005 р. скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Головуючий В.В.Харченко
Судді I.С.Берднік
Н.В. Васильченко
О.О.Кравченко
С.В.Матолич