ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Мельник I.М.,
сторони: не з'явились;
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького
районного суду міста Києва від 21 жовтня 2005 року та на ухвалу
апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2005 року у справі за
позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної у місті Києві державної
адміністрації про визнання розпорядження незаконним та
зобов'язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дарницької районної у
місті Києві державної адміністрації про визнання розпорядження
НОМЕР_1 від 6 липня 2005 року неправомірним та про зобов'язання
прийняти його на квартирний облік.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що він має
право на постановлення на квартирний облік, як особа яка потребує
поліпшення житлових умов, оскільки проживає у квартирі площею 29,7
кв.м. з родиною у складі трьох чоловік та батька, який з 15 лютого
2005 року зареєстрував своє місце проживання у даній квартирі.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 21
жовтня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду
міста Києва від 23 грудня 2005 року, у позові відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що до 15 лютого 2005 року
ОСОБА_1 був забезпечений житловою площею за нормою забезпеченості
у місті Києві (більше 7,5 кв.м.). Проте, продаж батьком скаржника
свого помешкання за іншою адресою та реєстрація нового місця
проживання у квартирі скаржника є створенням штучних умов для
прийняття членів його сім'ї на квартирний облік. Окрім того,
постановленню на квартирний облік підлягають особи, які потребують
поліпшення житлових умов. Такими особами, зокрема, визнаються
громадяни, які проживають не менше п'яти років по договору найму,
та які забезпечені житловою площею нижче передбаченого рівня.
Не погоджуючись, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в
якій просить рішення судів скасувати оскільки вони прийняті з
порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким
позовні вимоги задовольнити. При цьому вказує, що судами не
наведено жодної норми, відповідно до якої штучне погіршення
житлових умов, може бути підставою для відмови у взятті на
квартирний облік.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що скаржник 25
червня 2005 року звернувся з заявою до відділу житлового
забезпечення Дарницької районної у місті Києві державної
адміністрації про взяття його на квартирний облік.
Відповідно до положень статті 15 Житлового кодексу
( 5464-10 ) (5464-10)
, до повноважень районної у місті Києві державної
адміністрації віднесено вирішення питання щодо здійснення обліку
громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Статтею 31 вказаного Кодексу передбачено, що громадяни, які
потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у
користування жилого приміщення в будинках державного або
громадського житлового фонду в порядку, передбаченому
законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами
законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються
зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному
пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і
Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Як вбачається із судових рішень та підтверджується
матеріалами справи, 23 вересня 1999 року батько скаржника -
ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на квартиру
АДРЕСА_1. Окрім того, ОСОБА_1 отримав ще одну по місцю роботи
квартиру АДРЕСА_2, яка в подальшому була ним приватизована. З 15
лютого 2005 року батько скаржника зареєстрував своє постійне місце
проживання у квартирі АДРЕСА_1, оскільки помешкання АДРЕСА_3
продав.
Відповідно до пункту 1 статті 34 Житлового кодексу
( 5464-10 ) (5464-10)
визначено, що потребуючими поліпшення житлових умов
визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що
визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів
Української РСР і Українською республіканською радою професійних
спілок.
Пунктом 1 статті 13 вказаного Кодексу також передбачено, що
потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни
забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається
виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської
міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей
рівень періодично переглядається вказаними органами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що скаржник разом із
іншими членами родини: матір'ю та братом, проживає у квартирі
АДРЕСА_1 у місті Києві жилою площею 29,7 кв.м. та, відповідно, був
забезпечений житловою площею більше мінімального розміру
встановленого у місті Києві, а саме 7,5 кв.м.
Як вбачається з судових рішень та підтверджується матеріалами
справи, батько скаржника, отримавши квартиру АДРЕСА_3 та
приватизувавши її, уклав договір купівлі-продажу від 28 липня 2004
року, чим здійснив відчуження даного помешкання. Зазначене
помешкання було придатним для проживання та в повній мірі
забезпечувало ОСОБА_2 (батька скаржника) достатніми умовами для
проживання.
Відповідно до пункту 17 Правил обліку громадян, які
потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень
в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і
Укрпрофради № 470 ( 470-84-п ) (470-84-п)
від 11 грудня 1984 року,
передбачено, що громадяни, які штучно погіршили житлові умови
шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або
руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для
проживання жилого будинку (частини будинку), квартири, а також
громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла
внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для
одержання нетрудових доходів (стаття 96 Житлового кодексу
( 5464-10 ) (5464-10)
УРСР), не беруться на квартирний облік протягом п'яти
років з моменту погіршення житлових умов.
Враховуючи вищенаведене, суди першої та апеляційної інстанції
дійшли обгрунтованого висновку про те, що батько скаржника
вселився у квартиру АДРЕСА_1 у місті Києві, лише у лютому 2005
року, а тому він не може бути врахований при визначенні
забезпеченості житлової площі та постановки на квартирний облік.
За таких обставин рішення судів першої та апеляційної
інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, висновки, викладені у судових рішеннях,
доводами касаційної скарги не спростовуються, підстави для
скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 21
жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 23
грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий Харченко В.В.
судді Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолич С.В.
Копія згідно з оригіналом
Суддя Матолич С.В.