Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів:

Бутенка В.I.

Гончар Л.Я.

Лиски Т.О.

Панченка О.I.

Сороки М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міського суду Київської області від 7 серпня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 жовтня 2003 року у справі за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на дії державного виконавця, -

встановила:

У серпні 2003 року ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

В обгрунтування своїх вимог посилалися на те, що вироком Бориспільського районного суду від 31 травня 2001 року ОСОБА_5 засуджено за ст. 215-3 ч. 2 КК України (2341-14) до трьох років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та стягнуто з нього на користь потерпілого ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_7 11 466 грн. 09 коп.

У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_5 грошових коштів для погашення боргу, 17 жовтня 2002 року державним виконавцем було описано 1/4 частина трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира належить позивачам та ОСОБА_5 на праві спільної власності відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 про право власності на житло.

Просили визнати незаконними дії державного виконавця Державної виконавчої служби Бориспільського районного відділу юстиції щодо передачі невиділеної 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 на прилюдні торги, визнати  проведені 25 липня 2003 року прилюдні торги недійсними та зобов'язати  державного виконавця зняти з прилюдних торгів спірну частину квартири.

Рішенням Бориспільського міського суду Київської області від 7 серпня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 жовтня 2003 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними вище судовими рішеннями,  ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3  звернулися з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, з посиланням на порушення судами норм процесуального права.

Заявники в касаційній скарзі просили скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а апеляційний суд обгрунтовано погодився з тим, що на момент звернення до суду право власності заявників не було порушено діями виконавця, оскільки  частка квартири, про яку йшла мова у позові, знята  з прилюдних торгів 25 липня 2003 року.

Згідно з ч.3 ст.211 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,  колегія суддів, - 

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Бориспільського міського суду Київської області від 7 серпня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 жовтня 2003 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.