ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Мельник I.М.,
сторони: не з'явились;
розглянувши касаційну скаргу Донецької залізниці на рішення
господарського суду Донецької області від 5 серпня 2005 року у
справі за позовом Донецької залізниці до територіального
управління Державного комітету з нагляду за охороною праці по
Донецькій області про визнання недійсним припису, -
в с т а н о в и л а :
Донецька залізниця звернулась в суд з позовом до
територіального управління Державного комітету з нагляду за
охороною праці по Донецькій області (далі - Держнаглядохоронпраці)
про визнання недійсним припису № 7 від 13 жовтня 2004 року.
В обгрунтування позовних вимог, вказує на те, що оскаржуваний
припис було прийнято з порушенням Положення про порядок
організації державного нагляду за охороною праці та гірничого
нагляду в системі Держнаглядохоронпраці України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 5 серпня
2005 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що Донецька залізниця не
виконала вимог суду та не надала доказів про підтвердження того,
що припис Держнаглядохоронпраці № 7 від 13 жовтня 2004 року
будь-яким чином порушує її права.
Не погоджуючись з даним рішенням, Донецька залізниця
звернулась з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, а
справу направити на новий розгляд зазначаючи, що воно прийняте з
порушенням норм процесуального права, яке полягає в неповному та
необ'єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами
перевірки Донецької залізниці, Державним комітетом з нагляду за
охороною праці по Донецькій області було прийнято припис, яким
скаржника було зобов'язано усунути порушення та недоліки в галузі
охорони праці та запропоновано в тридобовий термін розробити план
заходів щодо усунення виявлених порушень законодавчих та інших
нормативних актів про охорону праці.
Підставою для відмови у задоволенні позову, було ненадання
позивачем доказів того, що оскаржуваний припис порушує її права.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються
вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані
встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами,
висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та
інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних
випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших
осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені
письмово.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвал
суду скаржником було надано письмові пояснення щодо поставлених
судом питань, проте, суд першої інстанції, не дав належної
правової оцінки цим доказам.
Частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначено, що письмовими доказами є документи
і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для
правильного вирішення спору.
Таким чином, ігнорування судом наданого скаржником письмового
пояснення від 11 липня 2005 року є невмотивованим, оскільки суд
при розгляді справи по суті та винесенні рішення має встановити
всі обставини справи, дослідити всі, без виключення докази та
надати їм правову оцінку з посиланням на норми законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частини 2 пункту 4 Роз'яснення Вищого
арбітражного суду України № 02-5/422 ( v_422800-96 ) (v_422800-96)
від 10 грудня
1996 року визначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи
спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у
мотивувальній частині рішення навести правове обгрунтування і ті
доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази
не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та
доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням
вимог статті 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності всіх
учасників судового процесу перед законом і судом.
Оскільки, судом допущено порушення процесуальних норм, що не
можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, зазначені
обставини відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для
скасування судового рішення і направлення справи на новий судовий
розгляд.
Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Донецької залізниці задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 5 серпня
2005 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до господарського
суду Донецької області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий Харченко В.В.
судді Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолич С.В.
Копія згідно з оригіналом
Суддя Матолич С.В.