ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Карася О. В.
при секретарі Проценко О. О., представників позивача Петріва
М. Й., Плекана Ю. В. та представника відповідача Тропець В. В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
з обмеженою відповідальністю "АБО-МIКС" на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 15 серпня 2005 року у справі
за позовом ТОВ "АБО-МIКС" до Коломийської об'єднаної державної
податкової інспекції про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а:
У серпні 2004 року ТОВ "АБО-МIКС" звернулось до суду із
позовом до Коломийської ОДПI про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від
17 вересня 2004 року позов ТОВ "АБО-МIКС" задоволено, визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000162600/0
Коломийської ОДПI від 13 травня 2004 року.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
15 серпня 2005 року рішення господарського суду Iвано-Франківської
області скасовано, в задоволенні позову ТОВ "АБО-МIКС" відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ "АБО-МIКС" просить скасувати
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15
серпня 2005 року та залишити в силі рішення господарського суду
Iвано-Франківської області від 17 вересня 2004 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та
апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що за результатами проведеної
Коломийською ОДПI документальної перевірки дотримання вимог
податкового законодавства ТОВ "АБО-МIКС" за період з 28.07.2003 р.
по 31.12.2003 р., 11.05.2004 р. складено акт за №
96/26-20/400-32465333, яким встановлено порушення вимог чинного
законодавства в процесі формування статутного фонду товариства, а
саме: не є внесками у статутний фонд товариства грошові кошти в
сумі 12000 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ
"АБО-МIКС" від ТОВ"АБО-МIКС" згідно меморіальних ордерів і не
проведені через касу підприємства, а також грошові кошти в сумі
154345 євро, які надійшли від фірми "ALFOLDI-MALOMIPARI-RT"
(Угорщина) як внесок до статутного фонду, однак перераховані не
безпосередньо засновникам; а також - згідно виписки банку сума
курсових різниць становить 59,3 тис. грн., а тому підприємством не
включено до складу валового доходу грошові кошти на суму 9,9 тис.
грн.
На підставі вказаного акту перевірки 13.05.2004 р. податковим
органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162600/0 про
визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем
"податок на прибуток" в розмірі 369800 грн., де 286200 грн. -
основний платіж та 83600 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Суд першої інстанції правильно погодився з доводами позивача
в частині заявлених позовних вимог, а саме, що в акті перевірки не
вказано жодного нормативного акту, який на думку відповідача,
порушено при формуванні статутного фонду ТОВ "АБО-МIКС". Закон
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
не передбачає,
що внески в статутний фонд товариства вносяться особисто
засновниками (учасниками), як і не передбачено будь-яких інших
вимог законодавства при формуванні статутного фонду.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
внесення до статутного фонду грошей
підтверджується документами, виданими банківською установою. При
цьому мається на увазі внесення достатньої кількості грошових
коштів, так як жодним нормативним документом НБУ не зобов'язано
перевіряти хто вносить кошти для формування статутного фонду, а
тому перевіряється тільки призначення платежу.
В статті 13 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
міститься тільки одна заборона при формуванні
статутного фонду товариства - забороняється використовувати для
формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в
кредит та під заставу.
Суд першої інстанції обгрунтовано послався на те, що органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції правильно встановлено з посиланням на
докази, що кошти до статутного фонду ТОВ "АБО-МIКС" внесені без
порушення як податкового законодавства, так і законодавства про
господарські товариства, а отже, згідно статті 4.2.5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в
податкового органу відсутні підстави вважати їх валовими доходами
від діяльності товариства, а відповідно визначати розмір
податкових зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що
відповідно до статей 10,11 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
податкові органи не наділені
повноваженнями щодо здійснення контролю за виконанням рішень
суб'єктами підприємницької діяльності про формування статутних
фондів.
Апеляційний господарський суд при вирішенні спору не виконав
вимоги підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
про те, що у разі коли
норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на
підставі закону, або коли норми різних законів чи різних
нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне)
трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих
органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь
як платника податків, так і контролюючого органу, рішення
приймається на користь платника податків.
Порушення цього Закону апеляційним судом призвело до
прийняття помилкового рішення.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції
необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в
силі.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"АБО-МIКС" задовольнити. Скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 15 серпня 2005 року, а
рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 17
вересня 2004 року у справі за позовом ТОВ "АБО-МIКС" до
Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити в
силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.
Карась О. В.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.