ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
                          іменем України
 
     14 червня 2006 року   м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
     головуючого  Смоковича М.I.,
     суддів: Весельської Т.Ф.,  Горбатюка  С.А.,  Мироненка  О.В.,
Чумаченко Т.А.,
     розглянувши у письмовому провадженні в  касаційній  інстанції
адміністративну справу
     за позовом Відкритого  акціонерного  товариства  "Херсонський
суднобудівний  завод"  (далі  -  ВАТ  "Херсонський   суднобудівний
завод") до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - ДПI
у м. Херсоні) про визнання недійсним  податкового  повідомлення  -
рішення № 0008832301/1 від 18 лютого 2005 року ДПI у м. Херсоні, -
     за  касаційною  скаргою   ДПI  у  м.   Херсоні   на   рішення
Господарського суду Херсонської області від 30 червня 2005 року та
ухвалу  Запорізького  апеляційного  господарського  суду  від   17
листопада 2005 року,
 
                     в с т а н о в и л а :   
     У березні 2005 року  ВАТ  "Херсонський  суднобудівний  завод" 
звернулось в суд з  позовною  заявою  до  ДПI  у  м.  Херсоні  про
визнання  недійсним   податкового   повідомлення   -   рішення   №
0008832301/1 від 18  лютого  2005  року  про  визначення  позивачу
податкового зобов'язання з податку на прибуток  у  сумі  922500,00
грн.
     Заявою від 16 березня  2005  року  позивач  збільшив  позовні
вимоги - просив визнати недійсними податкові  повідомлення-рішення
№0008842301/0,   №0008852301/0,   №0008862301/0,    №0008872301/0,
№0008882301/0 від 10 грудня 2004 року.
     Вимоги позивач обгрунтовував тим, що податкове повідомлення -
рішення №0008832301/1 від 18 лютого 2005 року ДПI у м. Херсоні  не
відповідає чинному законодавству.
     Рішенням  Господарського  суду  Херсонської  області  від  30
червня  2005  року,  залишеним  без  змін   ухвалою   Запорізького
апеляційного господарського суду від 17 листопада 2005 року, позов
задоволено,  а  позовні  вимоги,  якими  позивач  збільшив  позов,
залишені  без  розгляду   на   підставі   пункту   5   статті   81
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
     У  касаційній  скарзі  ДПI  у  м.  Херсоні,  посилаючись   на
порушення  судами  норм  матеріального  та  процесуального  права, 
просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та
ухвалити нове судове рішення про відмову в  задоволенні  позову  в
частині визнання недійсним  податкового повідомлення -  рішення  №
0008832301/1 від 18 лютого 2005 року.
     Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення  з  таких
підстав.
     Задовольняючи позов суди виходили з того, що:
     - оскільки  збір  до  Фонду  для  здійснення   заходів   щодо
ліквідації  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  та  соціального
захисту  населення  та  збір  до  Державного  інноваційного  фонду
відноситься  до  складу  загальнодержавних  податків   та   зборів
(обов'язкових платежів), то на правовідносини зі сплати цих зборів
поширюються приписи підпунктів 18.1.1 пункту 18.1 статті 18 Закону
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        , яким
врегульовано списання безнадійної заборгованості;
     - при проведенні перевірки не враховано і не надано  належної
оцінки завищенню об'єкта оподаткування  податком  на  прибуток  по
господарському  відокремленому  підрозділу  "Термінал"  та   факту
продажу  водолазного  боту  "Підводник"  на  проведеному  товарною
біржею "Iзумруд" аукціоні на підставі листа  ВДВС  Комсомольського
РУЮ у м. Херсоні, в зв'язку з чим мало місце зменшення  балансової
вартості основних фондів групи 2, що в свою  чергу  мало  значення
для правильного обчислення суми амортизаційних відрахувань;
     - пункт 11 розділу  II  Перехідних  положень  Закону  від  24
грудня   2002   року   N   349-IУ   встановлює   особливий   облік
задекларованого  платником  податку  від'ємного  значення  об'єкту
оподаткування (балансових  збитків)  за  результатами  податкового
періоду, з якого починають застосовуватися норми цього Закону;
     - положеннями Закону України "Про  внесення  змін  до  Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
          22
травня 1997 року N283/97 не передбачено відновлення у  податковому
обліку сум балансових збитків, отриманих до 1 січня 2003 року.
     Такі  висновки  судів  відповідають   обставинам   справи   і
узгоджуються з нормами матеріального права,  що  регулюють  спірні
правовідносини.
     Судами  встановлено,  що  в  акті  перевірки  зазначено   про
заниження валового доходу підприємством  у  сумі  720458,77  грн.,
пов'язаного  із необхідністю включення до складу  валового  доходу
сум нарахованих  та  несплачених  у  бюджет  зборів  інноваційного
фонду - 202044,67 грн. за 2000 рік та фонду для здійснення заходів
з ліквідації наслідків Чорнобильської  катастрофи  та  соціального
захисту  населення  -  518414,10  грн.  за  1998  рік,  в   якості
безнадійної  заборгованості,  по  якій  сплинув  термін   позовної
давності.
     Відповідно до підпунктів 15 та 18 пункту 1 статті  14  Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
         збір до Фонду  для
здійснення  заходів  щодо  ліквідації   наслідків   Чорнобильської
катастрофи та соціального захисту населення та збір до  Державного
інноваційного  фонду  відносяться  до   складу   загальнодержавних
податків та зборів (обов'язкових  платежів).
     Спеціальним Законом з питань оподаткування,  який  установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або  фізичних  осіб  перед
бюджетами та державними цільовими  фондами  з  податків  і  зборів
(обов'язкових платежів), є Закон України від 21 грудня 2000 року №
2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників  податків  перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         .
     Відповідно до підпункту 18.1.1 пункту 18.1 статті  18  Закону
України №  2181  ( 2181-14 ) (2181-14)
           ,  списанню  з  платників  податків
підлягає податковий борг (крім пені  та  штрафних  санкцій),  який
виник станом на 31  грудня  1999  року  і  не  сплачений  на  день
набрання чинності цією статтею.
     Отже,  висновки  судів  про  те,  що  дія  зазначеної   норми
поширюються на правовідносини зі сплати  зборів  до  Iнноваційного
Фонду та Фонду Чорнобиля є правильними.
     Пунктом 1.3  статті  1  Закону  України  №  2181  ( 2181-14 ) (2181-14)
        
 встановлено,  що   податковий   борг   (недоїмка)   -   податкове
зобов'язання,  самостійно   узгоджене   платником   податків   або
узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене
у встановлений строк, а також  пеня,  нарахована  на  суму  такого
податкового зобов'язання.
     Згідно із пунктом  1.11  статті  1  цього  Закону,  податкова
декларація (розрахунок) - документ, що подається платником податку
до контролюючого органу у строки, встановлені  законодавством,  на
підставі якого здійснюється  нарахування  та/або  сплата  податку,
збору (обов'язкового  платежу).
     Таким  чином,  правильними  є  висновки  судів  про  те,   що
заборгованість підприємства до  Фонду  для  здійснення  заходів  з
ліквідації  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  та  соціального
захисту населення у розмірі 518414,10 грн. за 1998 рік підлягала і
мала бути списаною відповідно  до  положень  Закону  України  "Про
систему оподаткування"  ( 1251-12 ) (1251-12)
           і   Закону  України  №  2181
( 2181-14 ) (2181-14)
          .
     Законом України від 13  грудня  1991  року  №  1977-ХII  "Про
наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
         передбачалось,
що суми внесків підприємств та організацій до Фонду враховуються у
розмірах відповідно до Положення про цей Фонд.
     Згідно з абзацом 2  пункту  2  Постанови  Кабінету  Міністрів
України від 18 лютого 1992 року № 77  ( 77-92-п ) (77-92-п)
          "Про  створення
Державного  інноваційного   фонду   України"   підприємства   мали
відраховувати до Фонду кошти у розмірі 1%  від  об'єму  реалізації
продукції  (робіт,  послуг),  за  виключенням  податку  на  додану
вартість та акцизного збору.
     В  подальшому  розмір  відрахувань  до  інноваційного   Фонду
встановлювався  відповідними   статтями   Законів   України   "Про
державний бюджет України на 1998, 1999, 2000 роки" ( 796/97-ВР ) (796/97-ВР)
         ,
( 378-14 ) (378-14)
         , ( 1458-14 ) (1458-14)
         , які мали строковий характер.
     Закони України "Про державний бюджет України  на  2001,  2002
роки" ( 2120-14 ) (2120-14)
         , ( 2905-14 ) (2905-14)
         не передбачали сплату  зазначеного
виду збору.
     На даний  час  збір  до  державного  інноваційного  фонду  не
виключено із переліку загальнодержавних податків  та  зборів,  але
ставки та механізм його справляння, строки сплати  не  передбачені
законодавством про оподаткування.
     Указом Президента України від 15 грудня 1999 року  №  1573/99
( 1573/99 ) (1573/99)
         "Про зміни у структурі центральних органів  виконавчої
влади",  Державний  інноваційний  Фонд   України   ліквідовано   і 
Кабінетом Міністрів України згідно з постановою від 13 квітня 2000
року № 654 ( 654-2000-п ) (654-2000-п)
         створено Українську державну інноваційну
компанію, яка є правонаступником Державного інноваційного фонду та
його регіональних відділень відповідно до затвердженого постановою
КМУ від 15 червня 2002 року № 979 ( 979-2002-п ) (979-2002-п)
         Статуту компанії.
     Таким чином, висновки податкового органу  про  те,  що  строк
позовної  давності  стягнення   простроченої   заборгованості   до
інноваційного Фонду слід  рахувати  з  моменту  ліквідації  даного
фонду, є помилковими.
     Відповідно до положень пункту 1.25 статті  1  Закону  України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
          безнадійна
заборгованість - є в тому числі заборгованість  по  зобов'язаннях,
за якою минув строк  позовної  давності,  але  при  цьому,  термін
"безнадійна заборгованість" використовується в  межах  Закону  при
віднесенні у складі валових витрат такої заборгованості (пп. 5.2.8
п. 5.2 ст. 5 Закону) та при врегулюванні сумнівної заборгованості,
відповідно до статті 12 цього Закону. Отже, при певних обставинах,
вона може бути віднесена до складу валових витрат, а  не  доходів,
як зазначено у акті перевірки.
     Судами встановлено, що відповідач з посиланням на  пункт  8.1
статті 8 Закону України "Про оподаткування  прибутку  підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
          зробив  висновок   про   неправильне   розподілення
підприємством за групами основних фондів, що призвело до завищення
амортизаційних відрахувань на суму 187077,12 грн.
     Пункт 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         містить визначення основних  фондів  та
їх груп.
     Так,  до  другої  групи   основних   фондів   відносяться   -
автомобільний транспорт, вузли (запасні частини) до нього,  меблі,
побутові,  електричні,   оптичні,   електромеханічні   прилади   і
інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування  та
прилади до нього; до третьої групи - будь-які інші основні  фонди,
не включені до груп 1, 2 і 4.
     Розподіл основних фондів за групами здійснено підприємством у
відповідності  до  пункту  8.2  статті  8  Закону   України   "Про
оподаткування  прибутку  підприємств"  ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
        .  Нарахування
амортизації здійснювалось від балансової  вартості  груп  основних
фондів, узгодженої Актами попередніх перевірок.
     Згідно  Акта   перевірки   від   1   жовтня   2002   року   №
39/23-5/23-4-04/14308500, розбіжностей обрахуванні  амортизаційних
відрахувань не виявлено, рівно як і визначення балансової вартості
відповідних груп.
     Зазначені у додатку № 29 (відібрані об'єкти  основних  фондів
групи 2 за  жовтень  2002  року)  основні  фонди  такі  як  насос,
осцилограф-мультиметр, генератор,  елкометр,  прилад  реєструючий,
машинка  шліфувальна  та  інше,   відносяться   до   приладів   та
інструментів.
     При перевірці даного  питання  податковим  органом  враховано
зменшення балансової вартості основних фондів групи  2,  пов'язане
із продажею водолазного боту, що в свою чергу  мало  значення  для
пральвиного обчислення суми амортизаційних відрахувань.
     Суди встановили, що відповідачем,  при  проведенні  перевірки
правильності обчислення амортвідрахувань, не в повній мірі  та  не
всебічно досліджені первинні документи та здійснена перевірка.
     Відповідно до  пункту  1.7  "Порядку  оформлення  результатів
документальних перевірок щодо дотримання податкового та  валютного
законодавства суб'єктами підприємницької діяльності  -  юридичними
особами,  їх  філіями,  відділеннями  та   іншими   відокремленими
підрозділами", затвердженого наказом ДПА України  від  16  вересня
2002  року  №  429  ( z1023-02 ) (z1023-02)
          ,   факти   виявлених   порушень
податкового  та  валютного  законодавства  викладаються   в   акті
документальної перевірки чітко, об'єктивно та у  повній  мірі,  із
посиланням на первинні  або  інші  документи,  які  зафіксовані  в
бухгалтерському податковому  обліку,  що  підтверджують  наявність
зазначених фактів.
     Отже, висновки судів про те, що акт перевірки  не  відповідає
вимогам Порядку № 429  ( z1023-02 ) (z1023-02)
         також є правильними виходячи з
наступного.
     Відповідно  до  положень  пункту   1.7   Порядку   оформлення
результатів документальних перевірок щодо  дотримання  податкового
та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -
юридичними   особами,   їх   філіями,   відділеннями   та   іншими
відокремленими підрозділами, акт перевірки та  викладені  у  ньому
висновки не можна вважати підставою для  донарахування  податкових
зобов'язань по податках та зборах.
     У розділі 2.4 акту  перевірки  встановлено,  що  у  порушення
пункту 11 розділу II Перехідних положень Закону України  №  349-IУ
"Про внесення змін до Закону України "Про  оподаткування  прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
         (до пункту  6  статті  6)  підприємство
визначило у II кварталі 2003 року значення рядку 09 Декларації про
прибуток  підприємств  у  сумі  13825,00  грн.  (після  виключення
балансових  збитків  станом  на  1  січня  2003   року,   які   не
компенсовані прибутком)  по  яких  минув  строк  у  12  податкових
періодів.
     За даними перевірки це значення складає 11202,00 тис. грн. Ця
сума складається з від'ємних значень оподатковуваного прибутку ВАТ
"Херсонський суднобудівний завод" та ГВСП  ЗКГХ  ВАТ  "Херсонський
суднобудівний завод" (ряд. 36 Декларації про прибуток) за період з
2 кварталу  2000  року  по  4  квартал  2002  року  з  врахуванням
зменшення від'ємного   значення  об'єкту  оподаткування  по  актах
перевірки ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" № 39 від 3  лютого
2003 року та ГВСП ЗКГХ № 3 від 8 січня 2003 року.
     Тобто, зменшення  значення  об'єкту  оподаткування  по  актах
перевірки № 39 від 3 лютого 2003 року та № 3 від 8 січня 2003 року
підприємство зробило у рядку 40 у декларації про прибуток за  2002
рік, який не враховується у розрахунку рядку 09  Декларації  за  I
півріччя 2003  року,  в  зв'язку  з  чим  було  завищено  від'ємне 
значення об'єкту оподаткування по рядку 09 Декларації на  прибуток
на 2623,00 тис. грн. (13.825,00 тис. грн. - 11.202,00 тис. грн.).
     Крім того, за актом перевірки № 39/23-5/23-4-04/143 08500 від
3 лютого 2003 року виявлено,  що  позивач  був  зобов'язаний  у  3
кварталі 2002 року виключити збитки, що не погашені на протязі  20
податкових періодів у сумі 10700,00 тис. грн.
     Згідно  акта   перевірки   від   3   лютого   2003   року   №
39/23-5/23-4-04/143 08500 підприємство у порушення статті 6 Закону
України  №  283   ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
           безпідставно   зменшило   об'єкт
оподаткування у III кварталі 2002  року  на  суму  залишку  збитку
(10700,00 тис. грн.), який  отримано  підприємством  станом  на  1
липня  1997  року  та  не  погашено  прибутком  протягом  двадцяти
кварталів. Указане порушення призвело до  завищення  підприємством
суми  від'ємного  значення  об'єкту   оподаткування  податком   на
прибуток за III квартал 2002  року  на  10700,00  тис.  грн.,  чим
порушено вимоги  пункту  6.2  статті  6  Закону  України  №  283  
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
          , яка була чинною у 2002 році.
     Відповідно до Порядку оформлення  результатів  документальних
перевірок щодо дотримання податкового та  валютного  законодавства
суб'єктами  підприємницької діяльності -  юридичними  особами,  їх
філіями, відділеннями та  іншими  відокремленими  підрозділами,  -
виявлені порушення зазначаються в акті, відображаються у гривнях у
розрізі  податків,  зборів  та  інших  обов'язкових   платежів   з
розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду,  що
перевіряється.
     Останньою      перевіркою      було      охоплено      період
фінансово-господарської діяльності з 1 жовтня 2002 року по 1 липня
2004  року,  проте  у  акті  перевірки  від  8  грудня  2004  року
перевіряючі  досліджують  та  посилаються  на  дані  декларацій  з
податку на прибуток за період з 2-го кварталу  2000  року  по  4-й
квартал 2002 року, скориговані на підставі акта перевірки № 39 від
3 лютого 2002 року.
     Вказане  свідчить  про  те,  що  при  проведенні   перевірки,
відповідач повторно перевіряв та досліджував  дані  періоду,  який
вже було  перевірено,  а  виявлені  недоліки  щодо  безпідставного
збільшення  сум  валових  витрат  та,  відповідно,  завищення  сум
від'ємного значення об'єкту  оподаткування враховано  позивачем  у
рядку 9 Декларації за I квартал 2003 року, що  відповідає  вимогам
підпункту 4.1.5 статті 4 та підпункту 5.2.7 пункту  5.2  статті  5 
Закону.
     Відповідно до пункту 22.2 статті 22  Закону  України  від  22
травня 1997 року № 283 "Про внесення змін до Закону  України  "Про
внесення  змін  до  Закону  України  "Про  оподаткування  прибутку
підприємств"   ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
        ,   цей   Закон   застосовується   при
розрахунках з бюджетом, починаючи з доходів та  витрат,  отриманих
та проведених з 1 липня 1997 року. При  цьому,  балансові  витрати
платника  податку,  що  виникли  за   результатами   господарської
діяльності з 1 січня 1997 року до моменту вступу вказаного Закону,
включаються до складу  валових  витрат  у  порядку,  передбаченому
статті 6 Закону. У зв'язку  з  цим,  збитки  підприємства  у  сумі
27878,00 тис. грн.  повинні  бути  відображені  у  складі  валових
витрат за підсумками 9 місяців і 1997 року і, відповідно  вплинути
на об'єкт оподаткування, зважаючи на це,  валові  витрати  першого
півріччя не підлягали інвентаризації.
     За таких обставин, суди прийшли до правильного  висновку  про
те,  що  зменшення  відповідачем   від'ємного   значення   об'єкту 
оподаткування в сумі 10700,00 тис. грн. згідно актів перевірки від
3 лютого 2003 року та від 28 грудня 2004 року, є неправомірним.
     Пункт 11 розділу II Перехідних положень  Закону  №  349  "Про
внесення  змін  до  Закону  України  "Про  оподаткування  прибутку
підприємств"( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
             встановлює      особливий      облік
задекларованого  платником  податку  від'ємного  значення  об'єкту
оподаткування (балансових  збитків)  за  результатами  податкового
періоду, з якого починають застосовуватися норми цього Закону.
     Положеннями Закону України № 283 ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
         не передбачено
відновлення у податковому обліку сум балансових збитків, отриманих
до 1  січня  2003  року,  отже,  значення  об'єкту  оподаткування,
визначеного органом ДПС, мало враховуватися  у  періоді  складання
акта перевірки як нові прибуток та збитки.
     З огляду на викладене, рішення судів  першої  та  апеляційної
інстанцій  в  оскаржуваній  частині  ухвалені  з  дотримання  норм
матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування чи
зміни не має.
     Керуючись  ст.ст.223,  224,  231  Кодексу   адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів
 
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу ДПI у м. Херсоні залишити без задовольнення.
     Рішення Господарського суду Херсонської області від 30 червня
2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського  суду
від 17 листопада 2005 року по даній справі залишити без зміни.
     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскарженою за  винятковими  обставинами  до  Верховного  Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
     Головуючий  Смокович М.
     судді:   Весельська Т.Ф.
     Горбатюк С.А.
     Мироненко О.В.
     Чумаченко Т.А.