ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
при секретарі - Мельник I.М.
за участю представників:
позивача - Кондратьєвої Ю.О.,
відповідача - Ващенка О.В., Забави С.В., Короленко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на
рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2005 року та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2005 року
у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до
Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по
роботі з великими платниками податків про визнання частково
недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001031606/0 від
30.12.2004 року в частині завищення суми бюджетного відшкодування
з податку на додану вартість на суму 12783 гривень,
встановила:
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася із позовом
до суду про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
від 30.12.2004 року № 0001031606/0 в частині зменшення суми
бюджетного відшкодування у картці особового рахунку з податку на
додану вартість на суму 12 783,00 грн..
Позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним
податкове повідомлення-рішення від 30.12.2004 року № 0001031606/0
в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на
додану вартість на суму 12 783 грн..
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач правомірно
відповідно до п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відніс до складу податкового кредиту суму
ПДВ за договором № 13/04-164, згідно з яким ТОВ "Iнтерконсалтінг"
організувало участь двох працівників позивача у роботі учбово
практичної конференції у Великобританії, яка відповідно до п.5.1,
ч. 9 п.п.5.4.8 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відноситься до складу валових
витрат.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2005 року,
залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 28.11.2005 року, позов задоволено.
Рішення мотивовані тим, що включення позивачем витрат на
відрядження своїх працівників до Великобританії до своїх валових
витрат та відповідне віднесення до податкового кредиту та
заявлення права на бюджетне відшкодування у картці особового
рахунку з податку на додану вартість згідно оспорюваного
податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами
проведення перевірки дотримання позивачем вимог податкового
законодавства, не відповідає вимогам законодавства.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Спеціалізована державна
податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками
податків звернулася з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить скасувати
оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права, та
прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.02.2004 року
між позивачем (замовником) та ТОВ "Iнтерконсалтинг" (організатор)
укладено договір № 13/04-164, відповідно до умов якого, замовник
доручає, а організатор організовує участь двох представників у
роботі конференції за темою "Основи менеджменту у нафтовій
промисловості. Організаційна структура підприємства". Між
сторонами підписано акт від 13.02.2004 року про виконання робіт,
вартість робіт склала 76 698, 00 грн., у тому числі 12 783, 00
грн. - ПДВ, позивач перерахував ТОВ "Iнтерконсалтинг" платіжним
дорученням від 02.04.2004 року № 5486 грошові кошти у сумі 76 698,
00 грн.. ТОВ "Iнтерконсалтинг" виписало на адресу позивача
податкову накладну від 05.04.2004 року № 39 на загальну суму 76
698, 00 грн., у т.ч. ПДВ 12 783, 00 грн., суму ПДВ позивачем
відображено у книзі обліку придбання товарів, робіт, послуг у
травні 2004 року та включено до складу податкового кредиту у
травні 2004 року.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по
роботі з великими платниками податків проведено планову
документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного
законодавства Дочірньої компанії "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" за період з 01.07.2003
року по 30.06.2004 року, за результатами якої складено акт від
29.12.2004 року № 854/16-6/31301827, на підставі якого
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по
роботі з великими платниками податків прийнято податкове
повідомлення-рішення від 30.12.2004 року № 0001031606/0, яким
відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4, п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у позивача
виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі
322 110, 00 грн., у т.ч. за лютий 2004р. - 301 642 грн., за
квітень 2004р. - 7 385 грн., травень 2004р. - 12 783 грн.
Актом перевірки встановлено, що в порушення п.п.7.4.1 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які не
відносяться до складу валових витрат. Також перевіркою
встановлено, що в журналі щоденного обліку операцій з придбання
товарів, робіт, послуг, записана податкова накладна: за травень
2004р. № 39 від 05.04.2004р., виконавець послуг ТОВ
"Iнтерконсалтинг", сума без ПДВ 63 91 грн, ПДВ 12 783 грн.. В
порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
віднесено до складу податкового
кредиту суми ПДВ у розмірі 12 783 грн., з витрат, які до складу
валових витрат не відносяться. В п.2.2 акту зазначено, що в
порушення п.5.1, п.п.5.4.2, п.п.5.4.8 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включена вартість витрат на відрядження в сумі 15
736 грн, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, у
т.ч. за договором № 13/04-164, укладеним між позивачем та ТОВ
"Iнтерконсалтинг".
Частиною 1 п. 7.4.1 ст. 7 Закону країни "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон) визначено, що
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Згідно п. 7.7.1 ст. 7 цього ж Закону суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Частиною 1 п. 7.4.1 ст. Закону визначено, що податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Пунктом 7.4.5.
цієї ж статті передбачено, що не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при
імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент
перевірки платника податку органом державної податкової служби
суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту,
залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом
документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на
суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеним цим
підпунктом документами.
У пункті 5.1. ст.. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зазначено, що валові витрати
виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких
витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Згідно з п. 5.4.8 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат
включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у
трудових відносинах з таким платником податку або э членами
керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи,
яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до
місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату
вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до
таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання,
чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм
інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних
паспортів, дозволів на в'їзд, обов'язкового страхування, витрат на
усний та письмовий переклади, інших документально оформлених
витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці
відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають
сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат. Зазначені витрати
можуть бути включені до складу валових витрат платника податку
лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують
вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або
транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів
(мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та
проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається
до складу валових витрат платника податку готівка, витрачена на
цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на
цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної
особи, яка перебуває у відрядженні.
Судами попередніх інстанцій вірно доведено, що включення
Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" вказаних витрат на відрядження до
своїх валових витрат та відповідне віднесення до податкового
кредиту та заявлення права на бюджетне відшкодування є
правомірним, а зменшення Спеціалізованою державною податковою
інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків
суми такого бюджетного відшкодування у картці особового рахунку з
податку на додану вартість згідно оспорюваного податкового
повідомлення-рішення, прийнятого за результатами проведення
перевірки дотримання підприємством вимог податкового
законодавства, не відповідає нормам закону.
Висновки судів відповідають обставинам справи, наданим
доказам та нормам матеріального і процесуального закону.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
За таких обставин підстав для скасування судових рішень не
вбачається, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
ухвалила:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2005 року та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2005
року залишити без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Судді: Фадєєва Н.М.
Бим М.Є. Гордійчук М.П. Леонтович К.Г.
Чалий С.Я.