ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С.В.
Юрченка В.В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Парненко В.С.
за участю представника відповідача Костюк В.А.
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2005 р. у
справі № 46/289 за позовом приватного підприємства "Ертекс" до
Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
встановила:
Приватне підприємство "Ертекс" (далі - ПП "Ертекс")
звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до
податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - ДПI у
Оболонському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень № 0000892390/0 від 15.12.2004 р. та №
0000892390/1 від 11.01.2005 р., якими визначено податок на додану
вартість в сумі 243 393,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові)
санкції в розмірі 121 696, 50 грн. та № 0000882390/0 від
15.12.2004 р. та № 0000882390/1 від 11.01.2005 р., якими визначено
податок на прибуток в сумі 48 800,00 грн. та застосовано штрафні
(фінансові) санкцій у розмірі 13 180,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2005 р. в
задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.12.2005 р. вказане судове рішення скасовано, прийнято нове
рішення, яким позов Приватного підприємства "Ертекс" до Державної
податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000892390/0
від 15.12.2004 р., № 0000882390/0 від 15.12.2004 р., №
0000892390/1 від 11.01.2005 р., № 0000882390/1 від 11.01.2005 р.,
№ 0000892390/2 від 29.03.2005 р. та № 0000882390/2 від 29.03.2005
р. стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Ертекс"
42,50 державного мита, сплаченого за розгляд справи в апеляційній
інстанції.
На зазначені судове рішення надійшла касаційна скарга ДПI у
Оболонському районі м. Києва, в якій ставиться питання про
скасування рішення апеляційної інстанції та залишення в силі
рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті
рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без
задоволення, а судові рішення - без змін з наступних підстав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної
інстанції, що чинним законодавством не встановлено регулювання цін
на одяг, який реалізовувався позивачем, оскільки статтями 6, 7
Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
№ 507 від
03.12.1990 р. (зі змінами і доповненнями) встановлено, що в
народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи,
державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і
тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за
винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і
тарифів.
Державні фіксовані та регульовані ціни, тарифи встановлюються
на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень
і динаміку цін, на товари й послуги, що мають вирішальне соціальне
значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких
зосереджено на підприємствах, які займають монопольне становище на
ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи
встановлюються державними органами України, (ст. 9 Закону України
"Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
).
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97 валові
витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація; вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності. Суми
будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці,
у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи
реактивну) відносяться до складу валових витрат, з урахуванням
обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 на підставі
підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону.
Господарська діяльність згідно пункту 1.32 статті 1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№
283/97 - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу
в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли
безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є
регулярною, постійною та суттєвою. Таким чином, господарська
діяльність передбачає проведення діяльності, спрямованої на
отримання доходу.
Положеннями підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№
283/97 встановлено обмеження щодо врахування у складі валових
витрат сум збитків платника податку при здійсненні окремих
господарських операцій, а саме: "не підлягають віднесенню до
складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у
зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за
цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку
особам".
Підприємства "Ертекс" та "Ліка" не є пов'язаними особами, а
так як Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97 встановлено обмеження щодо формування
валових витрат при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт,
послуг) або обміну за цінами, що нижчі за звичайні, для пов'язаних
з таким платником податку особам, однак не передбачено жодних
обмежень щодо осіб, непов'язаних з таким платником податку, тому
ДПI у Оболонському районі м. Києва було помилково визначено
податок на прибуток в сумі 48 800 грн., а отже й застосування
штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13 180 грн. на підставі
підпункту 17.1.3 пункту 17. 1 статті 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181 - Ш від
21.12.2000 р.
Податковий кредит звітного періоду Згідно підпункту 7.4.1
пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97 складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97 у
разі, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких
не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не
підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким
придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до
складу податкового кредиту не включаються.
У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з
продажу товарів, отриманих в межах договорів комісії
(консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших
цивільно-правових договорів, які уповноважують такого платника
податку (далі - комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені
та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання
права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна
вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим
Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є
дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього
Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є
дата перерахування коштів на користь комітента або надання
останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.
При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата
отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від
комісіонера (частиною 2 пункту 4.7 статті 4 Закону № 168/97
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Вірним є висновок колегії суду апеляційної інстанції, що
право на податковий кредит з ПДВ відповідного податкового періоду
платника податку ПП "Ертекс" за договорами від 01.08.2003 р. та
від 01.02.2004 р. виникає або в момент перерахування коштів
довірителям - ПП "Альбатекс", ТОВ "Мега-Джинс" або в момент
надання інших видів компенсації вартості товарів, які продано
повіреним на виконання цих договорів. ПП "Ертекс" надавало послуги
ПП "Альбатекс" та ТОВ "Мега-Джинс" при виконанні договорів від
01.08.2003 р. та від 01.02.2004 р., що є іншим видом компенсації
вартості товарів і в грошовому вираженні повинна бути повернута
довірителю - ПП "Альбатекс", а тому безпідставними є висновки ДПI
у Оболонському районі м. Києва щодо порушення позивачем пункту 4.7
статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97.
Також колегія суддів погоджується з тим, що висновки Акту
перевірки про непідтвердження позивачем бюджетного відшкодування
по ПДВ в розмірі 1 557 грн. за період квітень, червень 2004р. є
безпідставними, з огляду на порушення відповідачем п. 1.7 розділу
I та п. 2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх
філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, який
затверджено Наказом ДПА України № 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
від
16.09.2002 р.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень
судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального
права, при вирішенні цієї справи, не допущено, правова оцінка
обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід
залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції -
без змін.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2005 р. у
справі № 46/289 за позовом приватного підприємства "Ертекс" до
Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) В.I. Співак
Судді (підписи) С.В. Білуга
В.В. Юрченко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
З оригіналом згідно Суддя А.Ф. Загородній