Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.

суддів: Білуги С. В.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Юрченка В. В.

при секретарі Парненко В. С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2005 року та постанову апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2005 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Розівський елеватор" до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2005 року ВАТ "Розівський елеватор" звернулось до суду із позовом до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2005 року, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2005 року, позов ВАТ "Розівський елеватор" задоволено, визнано недійсним рішення Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 30 грудня 2004 року № 1964/17.

В касаційній скарзі Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2005 року та постанову апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2005 року, як постановлені з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що працівники ВАТ "Розівський елеватор" були переведені до Радушнянської філії ВАТ "Розівський елеватор" в порядку статті 32 КЗпП України (322-08) , яка передбачає переведення на роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України (322-08) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При переведенні працівників розірвання трудового договору між ними не відбувалось, нові трудові договори з філією не укладались. Переведення працівників відбувалось за їх згодою в межах одного підприємства до новоствореного структурного підрозділу, трудовий договір не переукладався, місце основної роботи працівників не змінювалось.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно послались на статтю 95 ЦК України (435-15) , відповідно до якої філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Судами встановлено, що відповідно до Положення про Радушнянську філію ВАТ "Розівський елеватор" філія є відособленим підрозділом товариства без прав юридичної особи та діє від імені товариства.

Відповідно до статті 53 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховується страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до статті 21 цього Закону.

Відповідно до п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (1266-2001-п) , розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно дана правова оцінка обставин по справі і не допущено порушень норм матеріального права, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів - ухвалила:

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2005 року та постанову апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2005 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Розівський елеватор" до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.