ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
при секретарі - Мельник I.М.
за участю представників:
позивача - Кондратьєвої Ю.О.,
відповідача - Ващенка О.В., Забави С.В., Короленко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на
рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2005 року та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2005 року
у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до
Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по
роботі з великими платниками податків про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення,
встановила:
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася з позовом
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
28.11.2003 року № 0000172600/0. Свої вимоги обгрунтовувала тим, що
ДПI неправомірно визначила в оспорюваному повідомленні-рішенні
штрафну санкцію в сумі 1 304 028, 74 грн., як донараховану суму
основного платежу податкового зобов'язання з ПДВ, нарахування
штрафних санкцій в сумі 652 014, 37 грн. на штрафну санкцію є
безпідставним та суперечить п. 1.5. ст.. 1, п.п.17.1.3. п.17.1 ст.
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
. Крім цього, позивач вважав, що при проведенні
повторної перевірки відповідачем порушено вимоги п. 4 Указу
Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.03.2004 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 22.06.2004 року, позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2004
року постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2004 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 15.03.2005 року
постанову Вищого господарського суду України від 23.12.2004 року,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2004 року, рішення господарського суду м. Києва від
22.03.2004 року скасовано, а справу передано на новий судовий
розгляд.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.07.2005 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 22.11.2005 року, позов задоволено
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Спеціалізована державна
податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками
податків звернулася з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить скасувати
оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права, та
прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами
позапланової повторної документальної перевірки правильності
обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на
додану вартість позивач за період з 01.04.2001 р. по 01.06.2003 р.
та на підставі Акту № 121/26-20/21301827 від 26.11.2003 р.,
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по
роботі з великими платниками податків прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000172600/0 від 28.11.2003 року, яким
визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в
сумі 1 304 028, 74 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції
в розмірі 652 014, 37 грн..
02.04.2001 року між позивачем та ЗАТ "Iтера-Нива" було
укладено договір про уступку права вимоги № 027/к-1-10/1-651 від
02.04.2001 року, за умовами якого кредитор (позивач) уступає право
вимоги новому кредитору (ЗАТ "Iтера-Нива") до боржників кредитора,
якими є: АТ "НЕК "Енергетика та паливо України" - 88 200 000, 00
грн. за поставлений природний газ згідно договору № 10/16-210 від
15.02.2000 року, АТЗТ "Миронівський хлібопродукт" - 34 000 000, 00
грн. за поставлений природний газ згідно договору № 845-10/16-1204
від 04.10.2000 року, ЗАТ "Укрнафтогазпостач" - 2 494 972, 10 грн.
за поставлений природний газ згідно договору № 10-320 від
02.09.1999 року, ВАТ "Красноармійський динасовий завод" - 3 133
787, 45 грн. за поставлений природний газ згідно договору № 39-108
від 25.02.1998 року, ВАТ "Сумське НВО ім. Фрунзе" - 34 524 811,4
грн. за поставлений природний газ згідно договору № 10/16-325 від
10.03.2000 року. Таким чином, на підставі додатку № 1, який є
невід'ємною частиною вищезгаданого договору уступки права вимоги
до ЗАТ "Iтера-Нива" перейшло право вимоги на загальну суму 162 353
570, 95 грн.. Відповідно до п.2.1 цього договору за уступлене
право вимоги ЗАТ "Iтера-Нива" повинно перерахувати ДК "Газ
України" грошові кошти в розмірі 162 353 570, 95 грн. в 30-денний
термін з моменту підписання договору.
Згідно із п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у платників податків, які продають
газ, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів є
дата зарахування коштів на банківський рахунок або отримання інших
видів компенсації вартості таких товарів.
З метою стягнення заборгованості за договором уступки права
вимоги ДК "Газ України" звернулась до господарського суду з
позовом до ЗАТ "Iтера-Нива" про стягнення 222 949 268, 20 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2004 року у справі
№ 37/159 позов ДК "Газ України" задоволено частково; стягнуто із
ЗАТ "Iтера-Нива" 182 037 652,88 грн. Однак, станом на 16.11.2005
року заборгованість не погашено.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.03.2003 року у
справі № 27/11 визнано недійсним договір уступки права вимоги №
027/к-1/10/1-651 від 02.04.2003 року, а постановою Київського
апеляційного господарського суду від 20.05.2003 року це рішення
скасовано.
ДК "Газ України" у травні 2003 року за наслідками розгляду
справи № 27/11 виписано податкові накладні у зв'язку з частковим
погашенням заборгованості дебіторами перед новим кредитором -ЗАТ
"Iтера-Нива", їх відображено в книзі обліку продажу товарів
(робіт, послуг) в травні 2003 року. На підставі цих накладних
позивачем включено суми ПДВ в розмірі 26 080 574, 84 грн. до
складу податкових зобов'язань у травні 2003 року та відображено в
податковій декларації з податку на додану вартість в цьому ж
періоді.
Відповідно до пункту 20 Порядку заповнення податкової
накладної, який затверджено наказом Державної податкової
адміністрації України № 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
від 30.05.1997 року, у
разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється
будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг),
включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи
права власності на такі товари, продукцію, а також у зв'язку з
визнанням боргу покупця безнадійним в порядку, визначеному
законодавством України, податок, нарахований в зв'язку з таким
продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування.
При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму
надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму
податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого
була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотньому порядку
відбувається перегляд сум податкових сум зобов'язань при
збільшенні суми компенсації продавцю. При цьому продавець товарів
(робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і
вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за
формою згідно додатку № 2 до податкової накладної.
Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, який
до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє
факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових
періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і
сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків
від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або
відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього
податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на
суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з
відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з
цього податку.
Таким, чином, позивач, збільшуючи своє податкове зобов'язання
в травні 2003 року на підставі постанови апеляційного
господарського суду, визнав податкове зобов'язання поточного
періоду.
Суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку про
відсутність факту заниження податкових зобов'язань в минулих
податкових періодах - у квітні 2001 року у позивача не виникло
підстав для нарахування податкових зобов'язань згідно положень
п.11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, так як ним не було отримано ні грошових коштів на
банківський рахунок, ні інших видів компенсації вартості проданого
газу. Позивач самостійно не виявляв факту заниження податкового
зобов'язання минулих податкових періодів, а отже не повинен був
нараховувати на суму податкових зобов'язань за травень 2003 року
суму штрафних санкцій в розмірі 5 % на підставі п. 17.2 ст. 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
. Крім цього, актом перевірки встановлено, що
податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 26 080 574, 84 грн. сплачено
позивачем до бюджету у повному обсязі.
Висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам
справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального
закону.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин підстав для скасування судових рішень не
вбачається, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
ухвалила:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2005 року та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2005
року залишити без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Головуючий Фадєєва Н.М.