ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
______________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
08
червня
2006 року
№ 2-287/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Сергейчук О.А.
судді-доповідача
Усенко Є.А.
суддів
Карася О.В.
Степашка О.I.
Шипуліної Т.М.
при секретарі
судового засідання
Павлушко Р.С.
розглянувши
касаційну скаргу
Державної податкової адміністрації у м. Києві
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р.
у справі
№ 28/288 господарського суду міста Києва
за позовом
Державної податкової адміністрації у м. Києві
до
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем ЛТД"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета"
про
визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.02.2005 р. позов
задоволено: договір №8/99 від 01.09.1999 р., укладений між ТОВ
"Терем ЛТД" та ТОВ"Мета", визнаний недійсним на підставі ст.49 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
; зобов'язано ТОВ "Мета" повернути ТОВ "Терем
ЛТД" грошові кошти в сумі 1 818 931,20 грн., отримані на
підставі вказаного договору, та стягнуто з ТОВ "Терем ЛТД " в
доход Державного бюджету України 1 818 931,20 грн., що складає
вартість товару, отриманого за цим договором.
Висновок суду вмотивований посиланням на встановлений факт
укладення ТОВ "Мета" оспорюваного договору з метою, що суперечить
інтересам держави та суспільства, при наявності у цього товариства
умислу на ухилення від сплати податків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.04.2005 р. рішення суду першої інстанції скасоване, а в позові
відмовлено з огляду на помилковість висновку суду щодо наявноті у
ТОВ "Мета" при укладанні оспорюваного договору умислу на ухилення
від сплати податків. а також на відсутність у ДПА у м. Києві
повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним
зазначеного договору, оскільки позивач не здійснює контроль за
жодним із відповідачів, а відтак ініціювання ним позову не
відповідає ст.10 Закону України" Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом ст.ст.4,
33, 34, 35 та 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами якого
здійснювався розгляд справи.
В запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Терем ЛТД" просить
залишити скаргу без задоволення, як необгрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ДПА у
м. Києві права на звернення до суду з позовом по визнання
недійсною угоди, укладеної відповідачами, з посиланням на те, що
позивач не здійснює безпосередній контроль за жодним із них, як
платниками податків, не відповідає правильному застосуванню ст.ст.
1, 2, частини 3 ст.4, частини 2 ст.9 та пункту 11 ст.10 Закону
України " Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Так, згідно ст.2 цього Закону завданням органів державної
податкової служби з-поміж інших є здійснення контролю за
додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення,
повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових
фондів податків і зборів /обов'язкових платежів/, а також
неподаткових доходів, встановлених законодавством. Звернення до
суду з позовами до підприємств, організацій, установ про визнання
угод недійсними та стягнення в доход держави коштів, одержаних
ними за такими угодами, як одна із функцій державних податкових
інспекцій, є способом реалізації вищезазначеного завдання органів
державної податкової служби. З огляду на те, що державні податкові
адміністрації входять до системи органів державної податкової
служби України та підпорядкованість їм державних податкових
інспекцій, обсяг способів для реалізації поставлених перед
державними податковими адміністраціями завдань не може бути меншим
порівняно з державними податковими інспекціями.
Судом апеляційної інстанції порушено частину 4 ст.35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої рішення суду з цивільної
справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору. Відхиляючи факти, встановлені
рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.2004р. у
справі №2-2585/2004, апеляційний суд фактично дав оцінку
законності цього рішення, що не відповідає чинному законодавству,
зокрема частині 5 ст.124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо
обов'язковості до виконання на всій території України судових
рішень.
Розглядаючи позов, матеріально-правовою підставою якого
позивач зазначив ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, суди попередніх
інстанцій не взяли до уваги, що починаючи з 1 січня 2004 року ця
стаття не діє, а чинний на даний час ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не
містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди,
які були встановлені цією статтею. Цим Кодексом скасована
відповідальність /правові наслідки/ у вигляді такої
публічно-правової санкції, як стягнення в доход держави із сторін
угоди, укладеної з метою, що суперечить інтересам держави та
суспільства, одержаного за цією угодою. За змістом частини 2 ст.5
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
його норми мають зворотню силу лише в разі
пом'якшення або скасування відповідальності особи.
Разом з цим, аналогічні за предметом регулювання та
встановленими наслідками зі ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
містяться
норми в чинному Господарському кодексі України ( 436-15 ) (436-15)
/ст.ст.207,208/, що саме по собі без зазначення позивачем цих норм
підставою позовних вимог не дає можливості суду для їх
застосування при вирішенні даного спору.
В разі пред'явлення позову на підставі зазначених статей
предметом доказування в судовому процесі так само, як і при
розгляді справи за позовом, пред'явленим на підставі ст.49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, є обставини щодо наявності умислу хоча б у однієї із
сторін господарського зобов'язання діяти з метою, що суперечить
інтересам держави та суспільства.
Необхідність встановлення зазначених обставин у даній справі
обумовлена, зокрема, тим, що рішення Святошинського районного суду
м. Києва від 04.06.2004 р., на встановлені факти якого послався
суд першої інстанції, обгрунтовуючи свій висновок щодо укладення
ТОВ " Мета" оспорюваного договору з метою, що суперечить інтересам
держави та суспільства, було скасоване ухвалою Святошинського
районного суду м. Києва від 18.11.2005 р. Сам же по собі факт
несплати податків ТОВ "Мета" без встановлення інших обставин, які
б свідчили про протиправність його створення та діяльності в
цілому, не є достатньою підставою для висновку стосовно
протиправності дій товариства при укладені оспорюваного договору.
Визначені ст.220 КАС України межі перегляду справи
касаційною інстанцією виключають можливість встановлення таких
обставин судом касаційної інстанції, а відтак постановлені у
справі судові рішення з огляду на їх вищезазначену невідповідність
нормам матеріального та процесуального права підлягають скасуванню
з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги
викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об'єктивно встановити
обставини справи та вирішити спір згідно чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, Вищий
адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у м.
Києві задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.04.05 та рішення господарського суду міста Києва від 15.02.05
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може
бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
Сергейчук О.А.
Судді
Усенко Є.А.
Карась О.В.
Степашко О.I.
Шипуліна Т.М.