ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
"08" червня 2006 р. Справа №2-569/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Сергейчука О.А.
Суддів Карася О.В.
Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Шипуліної Т.М.
секретар судового засідання Бойченко Ю.П.
за участю представників:
позивача: 1)Бичек К.I. - директор (протокол від 14.02.2001
р. №2);
2)Волніста I.Ф. (дов. від 01.06.2006 р.);
3)Ракітін С.П. (дов. від 01.06.2006 р.);
відповідача: Шкодич Ю.В. (дов. від 09.09.2005 р.
№13066/9/10-009)
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2004 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2005 р.
у справі №28/214
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Дослідний завод мастильних матеріалів "Масма"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.
Києва
про визнання недійсними першої та другої податкової вимог
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод
мастильних матеріалів "Масма" (далі по тексту - позивач, ТОВ
"Масма") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі
по тексту - відповідач, ДПI у Печерському районі м. Києва) про
визнання недійсними першої та другої податкових вимог від
04.02.2004 р. №1/1155 та від 17.03.2004 р. №2/2072.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2005 р. у
справі №28/214 (суддя Борисенко I.В.), яке залишено без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2005 р. (головуючий суддя - Шипко В.В., судді Алданова С.О.,
Нечитайло О.М.) позов ТОВ "Масма" задоволено повністю; визнано
недійсними першу та другу податкові вимоги від 04.02.2004 р.
№1/1155 та від 17.03.2004 р. №2/2072.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної
інстанції мотивовані тим, що у позивача відсутній борг по
податковим зобов'язанням з податку на додану вартість, які виникли
у зв'язку з прийняттям відповідачем розпоряджень від 11.06.2003 р.
№30-р/26-062, №31-р/26-062, №32-р/26-062, №33-р/26-062,
№32-р/26-062, а отже і відсутні підстави для надіслання першої та
другої податкових вимог від 04.02.2004 р. №1/1155 та від
17.03.2004 р. №2/2072, оскільки рішенням Господарського суду м.
Києва від 14.09.2004 р. у справі №25/214, яке набрало законної
сили, розпорядження ДПI у Печерському районі м. Києва від
11.06.2003 р. №30-р/26-062, №31-р/26-062, №32-р/26-062,
№33-р/26-062, №32-р/26-062 визнано недійсними.
ДПI у Печерському районі м. Києва, не погоджуючись з рішенням
Господарського суду м. Києва від 09.02.2005 р. та постановою
Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. у
справі №28/214, подала касаційну скаргу, в якій просить їх
скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в
задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий
адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПI у
Печерському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
04.02.2004 р. ДПI у Печерському районі м. Києва направлено ТОВ
"Масма" першу податкову вимогу №1/1155, відповідно до якої сума
податкового боргу позивача за узгодженим зобов'язанням з податку
на додану вартість станом на 04.04.2004 р. складає 132 126,68
грн., в т.ч. 127 715, 21 грн. основного платежу, 2 255, 00 грн.
штрафних (фінансових) санкцій та 215,47 грн. пені.
17.03.2005 р. ДПI у Печерському районі м. Києва направлено
ТОВ "Масма" другу податкову вимогу №2/2072, відповідно до якої
сума податкового боргу позивача за узгодженим зобов'язанням з
податку на додану вартість станом на 17.03.2005 р. складає 133
015, 75 грн., в т.ч. 127 715, 21 грн. основного платежу, 2 255, 00
грн. штрафних (фінансових) санкцій та 2 784,08 грн. пені.
Податковий борг ТОВ "Масма", вказаний у першій та другій
податкових вимогах, виник у позивача в зв'язку з прийняттям
розпоряджень ДПI у Печерському районі м. Києва від 11.06.2003 р.
№30-р/26-062, №1-р/26-062, №32-р/26-062, №33-р/26-062,
№345-р/26-062 про внесення змін у визначену платником суму податку
на додану вартість за результатами попередньої перевірки
податкової декларації з податку на додану вартість, якими позивачу
зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість на суму у розмірі 129 780,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.09.2004 р. у
справі №25/214, яке на момент перегляду у Вищому адміністративному
суді України не скасоване та набрало законної сили, розпорядження
ДПI у Печерському районі м. Києва від 11.06.2003 р. №30-р/26-062,
№1-р/26-062, №32-р/26-062, №33-р/26-062, №345-р/26-062 визнані
недійсними.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(який застосовувався до даних
правовідносин до 01.09.2005 р.) факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
(який застосовується до даних правовідносин з
01.09.2005 р.) обставини, встановлені судовим рішенням в
адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало
законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких
беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці
обставини.
Таким чином, судова колегія погоджується з думкою судів
першої та апеляційної інстанцій про те, що факт визнання
недійсними розпоряджень ДПI у Печерському районі м. Києва від
11.06.2003 р. №30-р/26-062, №1-р/26-062, №32-р/26-062,
№33-р/26-062, №345-р/26-062 свідчить про відсутність у ТОВ "Масма"
податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли у
зв'язку з їх прийняттям, а отже свідчить про відсутність у
позивача податкового боргу у зв'язку з несплатою цих податкових
зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України,
дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій
належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну
правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального
права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення
Господарського суду м. Києва від 09.02.2005 р. та постанови
Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. у
справі №28/214 не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від
09.02.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 22.06.2005 р. у справі №28/214 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2005 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2005 р. у справі №28/214 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий
(підпис)
О.А. Сергейчук
Судді
(підпис)
О.В. Карась
(підпис)
К.В. Конюшко
(підпис)
Л.В. Ланченко
(підпис)
Т.М. Шипуліна
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Сергейчук