Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого  Співака В.I.

суддів  Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі  Дашківській О.Є.

за участю представника відповідача Хропатого Б.П.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 09.01.2004 р. по справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області стосовно звільненняеРеспта про спонукання та , -

встановила:

У червні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області та просив визнати наказ  в.о. начальника УМВС України в Чернігівській області НОМЕР_1 о/с від 18.02.2003 р. про звільнення з органів внутрішніх справ в запас на підставі ст. 64 п. "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України неправомірним і зобов'язати начальника УМВС України в Чернігівській області поновити його на службі.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.10.2003 р. в задоволенні скарги на неправомірність наказу про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 09.01.2004 р. вказане судове рішення скасовано. Постановлено нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, визнано наказ в.о. начальника УМВС України в Чернігівській області НОМЕР_1 о/с від 18.02.2003 р. в частині визначення дати звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділення Управління карного розшуку УМВС України в Чернігівській області незаконним. Зобов'язано УМВС України в Чернігівській області видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з цієї посади з 14.05.2003 р.

На зазначене судове рішення апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про його зміну в частині зобов'язання УМВС України в Чернігівській області про його звільнення із займаної посади з 14.05.2003 р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, а тому вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції дослідив перелік медичних документів, які свідчили, що позивач був звільнений в період тимчасової працездатності, але суд апеляційної інстанції при наявності посилань ОСОБА_1 в скарзі на ці обставини, не дослідив їх як докази відповідно до вимог статті 301 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) в редакції від 1963р. та не дав цим обставинам наженої оцінки, що стало підставою для визначення помилкової дати звільнення скаржника. Також судами не дано належної оцінки рапорту скаржника від 26.05.2003 р.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, а тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 212, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.10.2003 р. та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 09.01.2004 р.  - скасувати.

Справу  за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області стосовно звільнення направити на новий розгляд до Новозаводського районного суду м. Чернігова в іншому складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.