Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого  Смоковича М.I.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в касаційній інстанції у попередньому розгляді адміністративну справу

за скаргою ОСОБА_1на бездіяльність державної податкової інспекції у місті Чернівці та Державної податкової адміністрації України про визнання відмови у звільненні від ідентифікаційного номера, виключення з державного реєстру та внесення відмітки в паспорт неправомірною та зобов'язання виконати такі дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2представника ОСОБА_1за довіреністю на рішення Шевченківського міського суду м. Чернівці від 11 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 19 серпня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2004 року ОСОБА_1звернулась в суд зі скаргою на бездіяльність державної податкової інспекції у місті Чернівці та Державної податкової адміністрації України про визнання відмови у звільненні від ідентифікаційного номера, виключення з державного реєстру та внесення відмітки в паспорт неправомірною та зобов'язання виконати ці дії, обгрунтовуючи вимоги тим, що відповідно до Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) вона має на це право.

Рішенням Шевченківського міського суду м. Чернівці від 11 червня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 19 серпня 2004 року, позов задоволено частково - в частині скасування ідентифікаційного номера в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2представник ОСОБА_1за довіреністю, покликаючись на неповне дослідження судами обставин справи та норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів в частині відмови у позові скасувати та постановити нове рішення, яким  задовольнити позов у повному об'ємі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 67 Конституції України (254к/96-ВР) кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) від 16 липня 1999 року №1003 (1003-14) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Тобто, діючим законодавством визначено право громадян на перераховані умови реєстрації фізичних осіб - платників податків та на відмітку про це у паспорті, яке не може бути порушеним у зв'язку з відсутністю встановленого механізму щодо установлення відмітки у паспорті.

Оскільки частиною восьмою статті 5 Закону визначено, що  зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників податків та інших обов'язкових платежів, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування, то до визначення механізму відмітку у паспорті повинна робити податкова інспекція, яка проводить державний реєстр фізичних осіб - платників податків.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачка має право на перераховані умови реєстрації фізичних осіб - платників податків та на відмітку про це у паспорті є правильними.

Разом з цим, правильними є висновки судів в частині відмови у позові щодо скасування ідентифікаційного номера, оскільки виключенням інформації щодо позивачки з Державного реєстру фізичних осіб є фактичним анулюванням (скасуванням) ідентифікаційного номера.

З огляду на викладене оскаржувані рішення ухвалені судами без порушень норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу  ОСОБА_2представника ОСОБА_1за довіреністю залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського міського суду м. Чернівці від 11 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 19 серпня 2004 року по даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.