ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Фадєєвої Н.М.,
суддів: Гордійчук М.П.,
Леонтович К.Г.,
Матолича С.В.,
Чалого С.Я.,
при секретарі - Кулеші А.О.
сторони:
від позивача - Родіна Т.М.,
від відповідача - Приступа М.Є., Лук'яненко Р.М.,
від третіх осіб - Ковальчук О.П., Оботніна О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Державної інспекції з контролю
за цінами в місті Києві на рішення господарського суду міста Києва
від 14 лютого 2005 року та на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 15 червня 2005 року у справі за позовом
Санітарно-епідеміологічної станції Деснянського району міста Києва
до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві, треті
особи Державна податкова адміністрація України, Міністерство
охорони здоров'я України, Київська міська
санітарно-епідеміологічна станція про визнання недійсним
рішення, -
в с т а н о в и л а :
Санітарно-епідеміологічна станція Деснянського району міста
Києва (далі - СЕС Деснянського району м. Києва) звернулась в суд з
позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві
про визнання недійсним рішення про застосування економічних
санкцій за порушення державної дисципліни цін № 240 від 25 жовтня
2004 року.
В обгрунтування позовних вимог СЕС Деснянського району м.
Києва посилається на те, що керуючись Законом України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
послуги, які надавалися
скаржником, мають обкладатися податком на додану вартість.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14 лютого 2005
року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 15 червня 2005 року, позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами
в місті Києві про застосування економічних санкцій за порушення
державної дисципліни цін № 240 від 25 жовтня 2005 року.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що
оскільки Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження
тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і
надаються за плату установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби" № 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
від 27
серпня 2003 року, не передбачено включення до тарифу податку на
додану вартість, то СЕС Деснянського району м. Києва, надаючи
певні послуги правомірно включало цей податок до розміру тарифу.
Не погоджуючись, Державна інспекція з контролю за цінами в
місті Києві звернулась з касаційною скаргою, в якій просить
рішення судів скасувати та прийняти нове, зазначаючи про порушення
судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема
статті 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами
проведеної перевірки позивача щодо формування та застосування
тарифів на роботи і послуги, що виконуються відповідно до вимог
Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження тарифів
(прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за
плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної
служби" Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві
прийнято рішення № 240 від 25 жовтня 2004 року, яким визначено
суму необгрунтовано одержаної виручки у розмірі 115 495,61 грн.,
що підлягає вилученню в доход бюджету, та нараховано суму штрафу у
розмірі 230 991,22 грн. При цьому встановлено, що одержання СЕС
Деснянського району м. Києва необгрунтованої виручки відбулось
шляхом додаткового (понад встановлений тариф) стягнення податку на
додану вартість.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про ціни і
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
від 3 грудня 1990 року державне
регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів)
або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Статтею 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
№ 4004-ХII від 24
лютого 1994 року, визначено перелік послуг, надаваних населенню,
оплата зазначених послуг здійснюється за тарифами та
прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27 серпня
2003 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
року затверджено тарифи (прейскуранти) на
роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами
та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що СЕС у
Деснянському районі м. Києва до тарифу, визначеного Кабінетом
Міністрів України, додавався податок на додану вартість у розмірі
20 відсотків.
Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
поставка товарів (робіт, послуг)
здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим
нарахуванням податку на додану вартість.
Як вбачається з судових рішень та підтверджується матеріалами
справи, у зв'язку із відсутністю законодавчого визначення
необхідності нарахування податку на додану вартість Державною
податковою адміністрацією України було роз'яснено про необхідність
включення цього податку до вартості товару (послуги).
Відповідно до пункту 1.4 Iнструкції про порядок застосування
економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного
контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та
з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів
України від 3 грудня 2001 року № 298/519 ( z1047-01 ) (z1047-01)
визначено,
що підставою для застосування економічних санкцій за порушення
державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання
необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в
періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування
цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно
до вимог законодавства.
Iз статті 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
також вбачається застосування санкцій за необгрунтовано
одержану виручку в результаті порушення державної дисципліни цін.
Суди попередніх інстанцій, враховуючи відсутність належних
доказів про законодавче визначення включення до тарифів
(прейскурантів) податку на додану вартість, дійшли обгрунтованого
висновку про неправомірність застосування економічних санкцій до
СЕС у Деснянському районі м. Києва, оскільки остання діяла в межах
визначених Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної
інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, висновки, викладені у судових рішеннях,
доводами касаційної скарги не спростовуються, підстави для
скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в
місті Києві залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 14 лютого 2005
року та постанову Київського апеляційного господарського суду від
15 червня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий Фадєєва Н.М.
судді: Гордійчук М.П.
Леонтович К.Г.
Матолич С.В.
Чалий С.Я.
Копія згідно з оригіналом
Суддя Матолич С.В.