Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді:    Бутенка В.I.,

суддів:    Сороки М.О.,

Гончар Л.Я.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про перерахунок пенсії,

встановила:

У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеними вимогами мотивуючи їх тим, що проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області та у 1995 році був звільнений у запас і йому була призначена пенсія. У 2004 році  відповідач безпідставно відмовив йому у перерахунку пенсії у зв'язку із зміною розмірів грошового забезпечення, яка відбулася після його звільнення зі служби.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2005 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані рішення і постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що вказані позивачем надбавки відносяться до додаткових видів  грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби і звільнені після її запровадження. Під час проходження служби позивач вказаних надбавок не отримував, оскільки звільнений до їх запровадження, а тому дія вищевказаних нормативних актів на нього не поширюється.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2005 року і ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2005 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає.