ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
"01" червня 2006 р. Справа №2-694/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Сергейчука О.А.
Суддів Карася О.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
Шипуліної Т.М.
секретар судового засідання Бойченко Ю.П.
за участю представників:
позивача: не з'явились;
відповідача 1: не з'явились;
відповідача 2: не з'явились
прокуратури: Iвченко О.А. (посв. №218)
розглянувши касаційне подання
Першого заступника прокурора Житомирської області
на рішення Господарського суду Житомирської області від
20.11.2003 р.
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 12.03.2004 р.
у справі №11/3236
за позовом Державного дочірнього підприємства "Ділове
співробітництво"
до 1.Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції у
Житомирській області
2.Управління державного казначейства в Житомирській області
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість
ВСТАНОВИВ:
Державне дочірнє підприємство "Ділове співробітництво" (далі
по тексту - позивач, ДДП "Ділове співробітництво") звернулось до
Господарського суду Житомирської області з позовом до Лугинської
міжрайонної державної податкової інспекції у Житомирській області
(далі по тексту - відповідач 1, Лугинська МДПI) та Управління
державного казначейства в Житомирській області (далі по тексту -
відповідач 2, УДК) про стягнення 9 800 000,00 грн. бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість (з урахуванням
уточнених позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від
20.11.2003 р. у справі №11/3236 (суддя Маріщенко Л.О.), яке
залишено без змін постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 12.03.2004 р. (головуючий суддя - Горшкова
Н.Ф., судді Веденяпіна О.А., Голубєва Г.К.), позов ДДП "Ділове
співробітництво" до Лугинська МДПI та УДК про стягнення бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість задоволено;
відшкодовано з Державного бюджету України ДДП "Ділове
співробітництво" 9 800 000,00 грн. бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість.
Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовано
обгрунтованістю заявлених ДДП "Ділове співробітництво" позовних
вимог щодо відшкодування з Державного бюджету України сум
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Перший заступник прокурора Житомирської області не
погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями вніс касаційне
подання, в якому просить рішення Господарського суду Житомирської
області від 20.11.2003 р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 12.03.2004 р. у справі №11/3236 скасувати,
а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника
прокуратури, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності,
Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційне подання
Першого заступника прокурора Житомирської області підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - це
сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку
з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на додану вартість
зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми
використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування
податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з
обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з
податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до
Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які
були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку,
його основної функції - формування доходів Державного бюджету
України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
), а також з поняття платника податку, як особи, яка
згідно п. 1.3 ст. 3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зобов'язана здійснювати утримання та
внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.
Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою,
надходженням до бюджету податку на додану вартість та
відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи
нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення
відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок
коштів, що були сплачені у вигляді податку.
Таким чином, на думку Вищого адміністративного суду України,
за змістом Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, право на відшкодування виникає лише при фактичній
надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту
існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні
товару.
Поряд з цим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної
інстанції вищевказані обставини фактично не досліджувались.
Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів
першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на
новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки
допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм
матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та
не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені
судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити
спір відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційне подання Першого заступника прокурора Житомирської
області на рішення Господарського суду Житомирської області від
20.11.2003 р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 12.03.2004 р. у справі №11/3236
задовольнити повністю.
Рішення Господарського суду Житомирської області від
20.11.2003 р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 12.03.2004 р. у справі №11/3236 скасувати
повністю.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду
Житомирської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий
(підпис)
О.А. Сергейчук
Судді
(підпис)
О.В. Карась
(підпис)
Н.Г. Пилипчук
(підпис)
О.I. Степашко
(підпис)
Т.М. Шипуліна
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Сергейчук