Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Смоковича М.I.,

суддів: Горбатюка С.А., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД - ФО ОСОБА_1.) до Державної податкової інспекції (далі - ДПI) у Дніпровському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ДПI у Дніпровському районі міста Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 14 листопада 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 лютого 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2005 року СДП - ФО ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до ДПI у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлення-рішення від 11 листопада 2004 року №НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в сумі 1700,00 грн. за відсутність у торговому місці засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, та повідомлення-рішення від 11 листопада 2004 року №НОМЕР_2, яким визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в сумі 1555,30 грн. за не відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка визначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Вимоги обгрунтовувала тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства. Позивачка зазначала та вважала, що виявлені порушення не відносяться до порушень податкового законодавства, визначені до сплати штрафні санкції не є податковими платежами. Крім того, вважала, що висновки  ДПI у Дніпровському районі м. Києва не відповідають обставинам у справі.

Постановою Господарського суду м. Києва від 14 листопада 2005 року позов задоволено та визнано недійсними вказані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 лютого 2006 року апеляційну скаргу ДПI у Дніпровському районі м. Києва задоволено частково - постанову Господарського суду м. Києва від 14 листопада 2005 року скасовано частково з ухваленням у цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у Дніпровському районі м. Києва №НОМЕР_2 від 11 листопада 2004 року, яким визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в сумі 1555,30 грн. за не відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка визначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

У касаційній скарзі ДПI у Дніпровському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів в частині задоволення позовних вимог скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові у повному об'ємі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки магазину "IНФОРМАЦIЯ_1", який знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 та належить СПД - ФО ОСОБА_1, було складено Акт перевірки, яким встановлено наступне.

На момент проведення перевірки в обстежуваному приміщенні позивачка здійснювала торгівлю тютюновими виробами без засвідченої виробником або імпортером копії чинних декларацій про максимально роздрібні ціни на підакцизні товари, чим порушила приписи частину 24 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (18-92) .

Також перевіркою було встановлено, що позивачка не забезпечила відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка визначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, чим порушила пункт 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

На підставі вказаного Акту та у відповідності до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , ДПI у Дніпровському районі м. Києва було прийнято рішення від 11 листопада 2004 року про застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 700,00 грн. - за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без засвідченої виробником або імпортером копій чинних декларацій та на підставі статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) рішення від 11 листопада 2004 року про застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 555,30 грн. - за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Судом першої інстанції було встановлено, що обставини, встановлені податковою інспекцією, не відповідають обставинам, встановленим в судовому засіданні, вважаючи, що позивачка зазначених вище порушень не вчиняла.

Апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції лише в частині недоведеності торгівлі позивачкою тютюновими виробами без засвідченої виробником або імпортером копії чинних декларацій про максимально роздрібні ціни на підакцизні товари.

Колегія суддів також погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки він зроблений у відповідності до обставин, які встановлені без порушень процесуального права та яким дана правильна правова оцінка.

У зв'язку з цим, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2004 року №НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в сумі 1700,00 грн. за відсутність у торговому місці засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, оскільки даного порушення позивачка не вчиняла.

Щодо нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1555,60 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням №НОМЕР_2 від 11 листопада 2004 року, то апеляційним судом встановлено, що дії податкової інспекції в цій частині відповідають обставинам справи. Ці обставини також встановлені апеляційним судом без порушення процесуального права з правильною правовою оцінкою.

Зокрема, апеляційним судом встановлено, що в магазині позивача була не відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на 311,06 грн.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно статті 22 цього Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів  підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Отже, правильним є висновок апеляційного суду щодо застосування штрафних санкцій до відповідача за не відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

За таких обставин, постанова суду першої в частині задоволення позову щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2004 року №НОМЕР_1 та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права підстав для їх зміни чи скасування не має.

Законність вказаних рішень перевірена в межах доводів касаційної скарги ДПI у Дніпровському районі міста Києва.

Керуючись ст.ст. 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва  залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 14 листопада 2005 року в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2004 року №НОМЕР_1 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 лютого 2006 року по даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.