Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого:

Бутенка В.I.

Суддів:

ГончарЛ.Я.

Лиски Т.О.

Сороки М.О.

Панченка О.I.

при секретарі : Липі В. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 січня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровського обласного управління юстиції про визнання порушеним права і стягнення шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровського обласного управління юстиції про визнання порушеним права і стягнення шкоди.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2005 року у відкритті провадження у цивільній справі відмолено.

Ухвалою від 4 січня 2006 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2005 року залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд апеляційний апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги та зробив помилковий висновок про те, що заявлені позивачем вимоги повинні вирішуватись в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач-Держава Україна не є суб'єктом владних повноважень, в позові рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень не оскаржувались.

Як зазначено в позовних вимогах ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровського обласного Управління юстиції, він просив суд визнати порушення державою його права на свободу світогляду, передбачене ст. 35 Конституції України (254к/96-ВР) відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 600.000 грн., завдану рішеннями, діями та бездіяльністю органів влади.

Згідно ст. 2 КАС України (2747-15) , захист прав, свобод, інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, в тому числі при виконані делегованих повноважень, здійснюється в адміністративному судочинстві.

Друга вимога позивача про відшкодування моральної шкоди могла б розглядатися і в порядку ЦПК України (1618-15) , якби одночасно не була заявлена з першою вимогою про порушення конституційного права, оскільки ст. 16 ЦПК України (1618-15) виключає можливість поєднання в одне провадження вимог, що розглядаються за різними видами судочинства.

Виходячи зі складу учасників, предмету спору, змісту позову, суд першої та апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у відкриті провадження у цивільній справі.

Підстав для перегляду судових рішень не має.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, оскільки грунтуються на невірному трактуванні наведених правових норм.

За правилами ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись наведеним, ст.ст. 307, 308 ЦПК України (1618-15) , ст.ст. 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 січня 2006 року без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.