ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
17.05.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі: головуючого: Панченка О.Н. (доповідача), суддів:
Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А., при секретарі судового засідання:
Марушевському А.А., за участю представників: - позивача: -
гр. Ф., за довіреністю N 0998 від 23.01.2006; - відповідача: -
гр. К., за довіреністю N 5389/10-039 від 10.02.2006, - гр. С., за
довіреністю N 2356/10-039 від 21.01.2006, розглянувши у відкритому
судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державної
податкової інспекції в місті Івано-Франківську на рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 27 липня
2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 19 вересня 2005 року у справі за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" до
Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2005 року Івано-Франківське товариство з обмеженою
відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" (далі - ТОВ
"Карпатська нафтова компанія", позивач) звернулося до суду з
позовом до Державної податкової інспекції в місті
Івано-Франківську (далі - ДПІ, відповідач, скаржник) про визнання
недійсними податкові повідомлення-рішення N 0001512312/0 від
15 березня 2005 року та N 0001512312/1 від 19 квітня 2005 року.
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що ДПІ за
наслідками проведеної 10 березня 2005 року документальної
перевірки ТОВ "Карпатська нафтова компанія" по питанню
відшкодування ПДВ за грудень 2004 року складено акт, відповідно до
якого останньому зменшено від'ємне значення по податку на додану
вартість в сумі 925832 грн. 00 коп., про що 15 березня 2005 року
прийнято податкове повідомлення-рішення N 0001512312/0.
Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення та
за результатами розгляду скарг 19 квітня 2005 року відповідач
виніс податкове повідомлення-рішення N 0001512312/1. Висновки, як
зазначив позивач, викладені в акті перевірки про те, що в грудні
2004 року товариство не досягло обсягу оподатковуваних мінімумів
доходів громадян, а тому повинно було подати декларацію з податку
на додану вартість за скороченою формою, що не передбачає напрямку
відшкодування - перерахування суми бюджетного відшкодування на
рахунок в установі банку, - не відповідають дійсності. Позивач
просив визнати вказані повідомлення-рішення недійсними.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
27 липня 2005 року позов задоволено. Податкові
повідомлення-рішення N 0001512312/0 від 15 березня 2005 року та
N 0001512312/1 від 19 квітня 2005 року визнано недійсними.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від
19 вересня 2005 року вказане вище рішення суду першої інстанції
залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування
судових рішень та про відмову у позові.
Скаржник посилається на те, що ТОВ "Карпатська нафтова
компанія" повинна була подати декларацію з податку на додану
вартість за II півріччя 2004 року скороченої форми і від'ємне
значення з податку на додану вартість в сумі 926264 грн. 00 коп.
повинно було зараховуватись зменшення податкових зобов'язань
наступних податкових періодів до досягнення обсягів
оподатковуваних операцій не менше 3600 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян. Крім того, відповідач вважає, що перевірка
фінансово-господарської діяльності позивача розпочалась 26 січня
2005 року, а не в лютому після повернення керівника підприємства з
відрядження, як стверджує позивач.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
Положення Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7) передбачають, що суми
податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з
бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт,
послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту
звітного періоду. Від'ємне значення вказаної різниці підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації. Дані
декларації і є підставою для отримання відшкодування чи за
бажанням платника податку повністю або частково зараховується в
рахунок майбутніх платежів цього податку (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7
вказаного Закону).
Таким чином, висновок про завищення позивачем бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість, в зв'язку з
недосягненням товариством в грудні 2004 року обсягу
оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) не
менше 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та
необхідністю подання декларації за скороченою формою, не
відповідає фактичним обставинам справи і Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно
визначились з приводу того, що позовні вимоги щодо недійсності
повідомлення-рішення доведені.
Немає підстав погодитись з матеріалами касаційної скарги і в
частині дати початку здійснення перевірки. Дата видачі посвідчення
не може ототожнюватись з датою початку перевірки. Надані позивачем
докази, зокрема, журнал реєстрації перевірок, відмітки на
посвідченнях, перевіряючи та інші фактичні дані, що перевірялись в
судовому засіданні, свідчать про те, що початок мав місце
21 лютого 2005 року, в зв'язку з чим відповідачу необхідно було
звернутися до суду за дозволом на перевірку та прийняти до уваги
уточнюючий розрахунок до декларації з листопада 2004 року, який
надав позивач.
Оскільки ДПІ такі дії не були вчинені, то судами першої та
апеляційної інстанцій правомірно визначені їх дії як такими, що
порушують права ТОВ "Карпатська нафтова компанія".
Доводи касаційної інстанції висновків судів не спростовують,
а тому підстав для її задоволення не має.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті
Івано-Франківську залишити без задоволення, рішення господарського
суду Івано-Франківської області від 27 липня 2005 року та ухвалу
Львівського апеляційного господарського суду від 19 вересня
2005 року - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та
оскарженню не підлягає.