ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            17.05.2006
 
 
     Колегія суддів   Вищого   адміністративного  суду  України  у
складі: головуючого    Панченка    О.Н.    (доповідача),    суддів
Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,  Чумаченко Т.А.,
при секретарі судового засідання Марушевському А.А.,    за  участю
представників:   позивача   -   гр.  Б  (за  довіреністю  б/н  від
16.05.2006);  відповідача -  гр.  М.  (за  довіреністю  N  10  від
12.05.2006),  -  гр.  Д.  (за  довіреністю  N  11 від 12.05.2006),
розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в   місті   Києві
касаційну   скаргу   Лубенської  об'єднаної  Державної  податкової
інспекції в Полтавській області на ухвалу Київського  міжобласного
апеляційного  господарського  суду  від  23  листопада 2005 року у
справі за позовом дочірнього  підприємства  Державної  акціонерної
компанії  "Хліб  України"  "Гребінківський елеватор" до Лубенської
об'єднаної Державної податкової інспекції  в  Полтавській  області
про    визнання    недійсним   податкового   повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
 
     В липні 2005 року дочірнє підприємство Державної  акціонерної
компанії  "Хліб  України"  "Гребінківський  елеватор"  (далі  - ДП
"Гребінківський елеватор", позивач) звернулося в господарський суд
з  позовом до Лубенської об'єднаної Державної податкової інспекції
в Полтавській області  (далі  -  ОДПІ,  відповідач)  про  визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення.  В обґрунтування вимог
позивач послався на те,  що відповідач на підставі акту  перевірки
від 7   квітня  2005  року  виніс  податкове  повідомлення-рішення
N 0000142301/0 від 14  квітня  2005  року,  нарахувавши  податкове
зобов'язання по платежу податку на прибуток в доход бюджету в сумі
31500 грн.  00 коп.  основного  платежу  та  15750  грн.  00  коп.
штрафних санкцій.  Вважаючи, що він не є казенним підприємством, а
входить до складу ДАК "Хліб України" як  дочірнє  підприємство,  в
зв'язку  з  чим  самостійно  не  є  платником податку на прибуток,
позивач просив суд визнати вказане повідомлення-рішення недійсним.
 
     Рішенням господарського   суду   Полтавської   області    від
6 вересня   2005  року,  залишеним  без  змін  ухвалою  Київського
міжобласного апеляційного господарського  суду  від  23  листопада
2005 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
 
     В касаційній  скарзі  відповідач  просить  скасувати  рішення
судів першої та апеляційної інстанцій, в зв'язку з порушенням норм
матеріального і процесуального права,  та постановити нове рішення
про відмову в позові.
 
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України  вважає,
що  касаційна  скарга  ОДПІ  задоволенню  не  підлягає з наступних
підстав.
 
     Відповідно до    законодавства    України    щодо     системи
оподаткування   види  податків,  зборів  (обов'язкових  платежів),
ставки  та   механізм   оподаткування   суб'єктів   господарювання
визначаються виключно законами про оподаткування.
 
     Закон України  "Про  державний  бюджет України",  на підставі
якого відповідач дорахував позивачу частину  прибутку  та  прийняв
спірне   податкове   повідомлення-рішення,   не   є   законом  про
оподаткування,  а тому не може  встановлювати  ставки  податків  і
зборів, інших обов'язкових платежів та механізм їх справляння.
 
     Крім того, відповідач в стосунках з позивачем щодо податкових
зобов'язань не  міг  керуватись  Законом  України  "Про  державний
бюджет України"  та  постановою  Кабінету  Міністрів  України  від
22 квітня 2003 року N 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
         "Про норматив  і  порядок
відрахування   до  загального  фонду  Державного  бюджету  України
частини  прибутку  (доходу)  державними  не  корпоратизованими  та
корпоратизованими,  казенними  підприємствами та їх об'єднаннями",
оскільки позивач  до  таких  підприємств  не  відноситься.  Він  у
встановленому    законодавством   порядку   не   проходив   процес
корпоратизації,  є  дочірнім  підприємством,  а   не   акціонерним
товариством,  не має статутного фонду, поділеного на акції. Єдиним
засновником та власником ДП "Гребінківський елеватор"  є  Державна
акціонерна  компанія  "Хліб  України",  рішенням Спостережної Ради
якої від 24 березня 2001 року був затверджений  Статут  дочірнього
підприємства.  Оскільки  ДАК  "Хліб  України"  не  відноситься  до
державних підприємств,  то і ДП "Гребінківський елеватор" не  може
бути таким.
 
     Отже, позивач   за  своєю  організаційно-правовою  формою  не
відноситься до платників частини прибутку (доходу)  до  загального
фонду  державного  бюджету,  і  відповідно  нарахування  і  сплата
дивідендів за результатами його діяльності вирішується не  ним,  а
його  засновником  -  ДАК  "Хліб  України".  Це  підтверджується і
Статутом підприємства (пп. 5.3 п. 5).
 
     Наведені мотиви  свідчать  про  те,   що   суди   першої   та
апеляційної  інстанцій  повно  та  правильно  дослідили  матеріали
справи,  дали  правильну  оцінку  доказам,  правильно  застосували
матеріальний закон,  не допустили порушень процесуального закону і
підстав для скасування прийнятих ними рішень не має.
 
     Керуючись ст.  ст.  220,  221,  223,  224,  230,  231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
 
     Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної  Державної  податкової
інспекції  в Полтавській області залишити без задоволення,  ухвалу
Київського міжобласного  апеляційного  господарського   суду   від
23 листопада 2005 року - без змін.
 
     Ухвала вступає  в  законну  силу  з  моменту  проголошення та
оскарженню не підлягає.