ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
10.05.2006
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В., суддів: Нечитайла О.М. (доповідач),
Пилипчук Н.Г., Ланченко Л.В., Степашка О.І, секретар судового
засідання Басько С.С., за участю представників: від позивача - С.,
від відповідача - Г., розглянувши касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2006 та
рішення господарського суду м. Києва від 24.11.2005 по справі
N 49/157 за позовом Приватного підприємства "Агролінія" до
Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.04.2005
N 00000452370/0, В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду м. Києва від 24.11.2005,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 08.02.2006, позов приватного підприємства "Агролінія"
(далі - позивач, приватне підприємство) до ДПІ у Оболонському
районі м. Києва (далі - ДПІ, відповідач) про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення задоволено повністю; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі
м. Києва від 11.04.2005 N 0000452370/0.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ч. 4 ст. 6
Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
всі
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати
будь-які види зовнішньоекономічних договорів, окрім тих, які прямо
та у виключній формі заборонені законами України. Згідно до ст. 14
вищезазначеного Закону України, всі суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності мають право самостійно визначити форму розрахунків по
зовнішньоекономічним операціям, які не суперечать законам України
та відповідають міжнародним правилам. Статтею 601 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що зобов'язання
припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк
виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї
із сторін. Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, суди
попередніх інстанцій дійшли до висновку, що твердження ДПІ з
посиланням на норму ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
про те, що оскільки
норми даної статті не передбачають недопустимості припинення
зобов'язань по зовнішньоекономічним договорам шляхом заліку
зустрічних однорідних вимог, є безпідставними та не відповідають
вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись із рішеннями попередніх судових інстанцій,
відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить
скасувати ці рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у
задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що
позивачем порушені терміни одержання іноземної валюти по контракту
N 27-264/2004 від 28.05.2004, і тому цілком правомірно ДПІ було
прийнято повідомлення-рішення про стягнення пені з позивача
відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. Судами попередніх
інстанцій неправильно застосована ст. 1 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Заслухавши заперечення представників позивача, перевіривши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та
ЗАТ "Научно-технический центр по холодильной технике" (Росія)
укладено контракт від 28.05.2004, місцем укладення контракту є
м. Ярославль, Росія, відповідно до якого ЗАТ "Научно-технический
центр по холодильной технике" (Постачальник) зобов'язується
поставити позивачу (Покупець) товар в асортименті, вказаний в
Генеральній Специфікації, на загальну суму 3655675 рублів РФ.
Фактом оплати є надходження коштів на розрахунковий рахунок
Постачальника (п. 2.3 контракту).
Згідно із Додатковою угодою N 4 до вищезазначеного контракту
розрахунок за ним Покупець проводить протягом 180 днів з моменту
відвантаження продукції зі складу Постачальника.
Позивачем отримано товар на загальну суму 867680,5 рос.
рублів (ВМД N 497117 від 16.06.2004) і здійснено перерахування
грошових коштів ЗАТ "Научно-технический центр по холодильной
технике" на загальну суму 514000,5 рос. руб., а саме: 24.06.2004 -
124500 рос. руб., 15.07.2004 - 256100 рос. руб., 12.11.2004 -
133400 рос. руб. Станом на 30.11.2004 заборгованість ПП "Агро
лінія" перед ЗАТ "Научно-технический центр по холодильной технике"
(Росія) становила 353680 рос. руб.
28.05.2004 між ЗАТ "Научно-технический центр по холодильной
технике" (Росія) та ПП "Агролінія" укладено контракт
N 27-264/2004. Місцем укладення контракту є м. Київ, Україна,
відповідно до якого позивач (Постачальник) зобов'язується
поставити ЗАТ "Научно-технический центр по холодильной технике"
(Покупець) товар в асортименті, вказаний в Специфікації N 1, на
загальну суму 353680 рублів РФ. Фактом оплати є надходження коштів
на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 2.3 контракту).
Відповідно до ВМД N 719023 ПП "Агролінія" поставлено ЗАТ
"Научно-технический центр по холодильной технике" (Росія) товар на
загальну суму 353680 рос. руб. У п. 1 Додаткової угоди N 1 від
30.11.2004 до контракту N 27-264/2004 від 28.05.2004 зазначено, що
розрахунок за продукцію може відбуватися шляхом заліку однорідних
вимог. Пунктом 4 акта взаємних однорідних вимог від 30.11.2004,
який укладений між ЗАТ "Научно-технический центр по холодильной
технике" та позивачем, передбачено, що взаємна заборгованість на
суму 353680 рос. руб. вважається ліквідованою.
Згідно до довідки АКБ "Правекс-Банк" від 07.11.2005, вих.
N 49222/58 станом на 07.12.2005 у ПП "Агролінія" відсутні
порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків 90 днів по
вищезазначеним експортно-імпортним операціям.
Судова колегія Вищого адміністративного суду вважає, що
враховуючи вищезазначені обставини справи, а також вимоги ч. 4 ст.
6, ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
та ст. 601 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, суди
попередніх інстанцій цілком правомірно дійшли до висновку, що
припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між
резидентом та нерезидентом шляхом зустрічної однорідної вимоги не
суперечить діючому законодавству України, і тому позивачем не було
порушено вимоги ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо
неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції
ст. ст. 1, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій обставини справи
встановлені всебічно і повно та правильно застосовані норми
матеріального та процесуального права, то відповідно до ст. 224
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
є всі підстави для залишення касаційної
скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 08.02.2006 та постанову господарського
суду м. Києва від 24.11.2005 по справі N 49/157 залишити без
задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
08.02.2006 та постанову господарського суду м. Києва від
24.11.2005 по справі N 46/455 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
4. Судові рішення можуть бути оскаржені у порядку,
передбаченому главою 3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.