ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
06.05.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі: головуючого - Панченка О.Н., суддів - Сороки М.О.,
Сергейчука О.А., Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., при секретарі
судового засідання - Якименко О.М., з участю представника
Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" С.,
представника Державної податкової інспекції у Святошинському
районі м. Києва К., розглянувши у відкритому судовому засіданні
адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у Святошинському районі м. Києва на рішення
господарського суду м. Києва від 14 червня 2005 року та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2005
року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Автоцентр Київ" до Державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ"
звернулось з позовом про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському
районі м.Києва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 6 квітня 2005 р.,
залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 19 жовтня 2005 року, позов задоволено. Визнано недійсними
податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва N 0004422340/0/32384972 від
13.10.2004 р., N 0004412340/0/32384972 від 13.10.2004 р.,
N 0004422340/1 від 04.11.2004 р., N 0004412340/1 від
04.11.2004 р., N 0004422340/2 від 14.01.2005 р., N 0004412340/2
від 14.01.2005 р., N 0000312340/2 від 14.01.2005 р. Постановлено
стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі
м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
"Автоцентр Київ" 203,00 грн. судових витрат.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Державна податкова
інспекція у Святошинському районі м. Києва посилається на
порушення судами норм матеріального права з підстав, викладених у
касаційній скарзі.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство з обмеженою
відповідальністю "Автоцентр Київ", посилаючись на законність
судових рішень, просить залишити їх без зміни.
Заслухавши представників сторін по справі, проаналізувавши
правильність застосування місцевим та апеляційним судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до
такого.
Судами встановлено, що зазначені податкові
повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту
Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
від 12 жовтня 2004 р. "Про результати комплексної документальної
перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства
Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" за
період з 18 березня 2003 р. по 30 червня 2004 р. Рішенням
Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про результати розгляду скарги N 9923/10/23-103 від 4 листопада
2004 р. податкові повідомлення-рішення від 13.10.2004 р.
N 0004422340/0/32384972 та N 0004412340/0/32384972 залишені без
змін та прийнято податкове повідомлення-рішення N 0004422340/0 від
04.11.2004 р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання по
податку на прибуток у сумі 7700,00 грн. (6200,00 грн. основного
платежу та 1500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та
податкове повідомлення-рішення N 0004412340/1 від 04.11.2004 р.,
яким позивачу визначене податкове зобов'язання по податку на
додану вартість у сумі 7320,00 грн. (4940,00 грн. основного
платежу та 2380,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).
Державна податкова адміністрація у м. Києві рішенням про
результати розгляду скарги N 119/10/25-014 від 14.01.2005 р.
податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва від 13.10.2004 р.
N 0004422340/0/32384972 та N 0004412340/0/32384972 від 04.11.2004
р. N 0004422340/1 та N 0004412340/1 залишила без змін та
донарахувала позивачу 90,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій по
податку на додану вартість, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
На підставі зазначеного Державна податкова інспекція у
Святошинському районі м. Києва прийняла податкові
повідомленнярішення:
- N 0004422340/2 від 14.01.2005 р., яким позивачу визначене
податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 7700,00 грн.
(6200,00 грн. основного платежу та 1500,00 грн. штрафних
(фінансових) санкцій);
- N 0004412340/2 від 14.01.2005 р., яким позивачу визначене
податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі
7320,00 грн. (4940,00 грн. основного платежу та 2380,00 грн.
штрафних (фінансових) санкцій);
- N 0000312340/2 від 14.01.2005 р., яким позивачу визначене
податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 90,00
грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Задовольняючи позов, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат,
сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з
підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем
продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з
придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням
обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп. 5.2.1
п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Витрати на отримання послуг мобільного зв'язку були здійснені
позивачем у зв'язку з проведенням господарської діяльності. З
вказаною метою позивачем укладений договір N 5.27406 від
13.05.2003 р. з оператором мобільного зв'язку СП "Український
мобільний зв'язок".
Наказом N 11 від 11.08.2003 р. позивачем встановлений ліміт
видатків на мобільний зв'язок та 11.08.2003 р. затверджено
Положення про використання мобільного зв'язку ТОВ "Автоцентр
Київ", відповідно до якого встановлено перелік посад,
співробітників, які мають право використовувати мобільний зв'язок
у разі виробничої потреби.
З рахунків за послуги стільникового (мобільного) зв'язку та
платіжних доручень про оплату отриманих послуг та названого вище
договору, укладеного позивачем з СП "Український мобільний
зв'язок", вбачається, що обов'язки за договором сторонами повністю
виконані.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до
складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
Статтею 11 названого Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено правила
ведення податкового обліку, відповідно до п. 11.2 якої датою
збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка
припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника
податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання
за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для
робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт (послуг).
Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є
первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської
операції. Первинні документи повинні бути складені під час
здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -
безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування
оброблення даних на підставі первинних документів можуть
складатися зведені облікові документи.
На підставі договору N 5.27406 від 13.05.2003 р. оператором
мобільного зв'язку позивачу щомісячно направлялися персоніфіковані
рахунки за надані послуги мобільного зв'язку, які є первинними
документами та мають всі необхідні обов'язкові реквізити, що
підтверджується матеріалами справи. Відповідач не надав доказів
того, що вказані первинні документи містять недостовірні відомості
або визнані недійсними.
Доводи відповідача про обов'язковість ведення позивачем
журналу обліку дзвінків не заслуговують на увагу, оскільки ведення
такого журналу не передбачено правилами бухгалтерського та
податкового обліку. Відсутність вказаного журналу у позивача не
спростовує факту правомірного віднесення ним до валових витрат
вартості послуг мобільного зв'язку, який використовувався
позивачем для здійснення господарської діяльності. Лист Державного
комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва
N 125-1 ( v125_563-03 ) (v125_563-03)
від 28.11.2003 р., на який посилався
відповідач не є нормативним актом та не може встановлювати правила
ведення податкового та бухгалтерського обліку. А тому позивач мав
всі підстави для віднесення до складу валових витрат вартості
послуг мобільного зв'язку, отриманих від СП "Український мобільний
зв'язок".
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника податку на
податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних
подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг);
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг). У разі, коли на час перевірки платника податку органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не
підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п.
7.4 ст. 7 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Податкові накладні, які
має позивач, виписані СП "Український мобільний зв'язок" повністю
відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону.
Договір N 5-27406 від 13.05.2003 р. про надання послуг
стільникового радіотелефонного зв'язку, що укладений позивачем з
СП "Український мобільний зв'язок" є чинним.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів того, що ним
оспорена відповідність вказаної угоди вимогам закону. А тому
позивач правомірно керувався умовами цього договору при визначенні
своїх податкових зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився із вказаним
висновком суду першої інстанції.
З огляду на те, що суди першої і апеляційної інстанції не
допустили порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні судових рішень, ці судові рішення підлягають залишенню
без зміни.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення
господарського суду м. Києва від 14 червня 2005 року та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 19 жовтня
2005 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.