ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
26.04.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі: головуючого Співака В.І., суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І., Загороднього А.Ф., Заїки М.М., при секретарі
Парненко В.С., за участю позивача гр. Ч, представника позивача
гр. Б та представника відповідача гр. О розглянувши в судовому
засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Рівне на рішення господарського суду Рівненської області від
18.05.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 01.11.2005 по справі за позовом Приватного підприємця гр. Ч до
Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням господарського суду Рівненської області від
18.05.2005 було задоволено позов Приватного підприємця гр. Ч до
Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне)
про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від
28.04.2004 N 0001771742/0 про визначення суми податкового
зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму
27347,50 грн. (16645,00 грн. - основний платіж, 10702,50 грн. -
штрафні санкції). Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
ДПІ у м. Рівне від 28.04.2004 N 0001771742/0 з моменту його
прийняття. В зустрічному позові ДПІ у м. Рівне до Приватного
підприємця гр. Ч про визнання податкового зобов'язання в сумі
27347,50 грн. за непрямими методами відмовлено. Стягнуто з
відповідача - ДПІ у м. Рівне на користь позивача - Приватного
підприємця гр. Ч судові витрати в сумі 203,00 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від
01.11.2005 апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне було залишено без
задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від
18.05.2005 залишено без змін.
ДПІ у м. Рівне подала касаційну скаргу, в якій просить
рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.2005 та
ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2005
скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені
позову Приватного підприємця гр. Ч, та задовольнити позовні вимоги
ДПІ у м. Рівне по зустрічному позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи судами було встановлено, що Приватний
підприємець гр. Ч зареєстрований виконавчим комітетом Рівненської
міської ради, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична
особа, про що йому видано свідоцтво про державну реєстрацію. У
період з 01.01.2002 по 31.12.2003, тобто який включає період, що
перевірявся органами податкової служби, підприємець здійснював
оподаткування відповідно до положень статті 14 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
,
який надає йому право сплачувати фіксований розмір податку шляхом
придбання патенту, якщо громадянин здійснює підприємницьку
діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу
послуг на ринку та є платником ринкового збору згідно з
законодавством.
Відповідно до пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено перелік осіб, які
підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку на додану
вартість. Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які
здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору, в порядку,
встановленому законодавством в цьому переліку відсутні, таким
чином вони не є платниками податку на додану вартість.
Суди дійшли вірного висновку, що оскільки гр. Ч ввозив товари
на митну територію України не як приватний підприємець, а як
громадянин, то ним не здійснювалась зовнішньоекономічна
діяльність, яка оподатковується податком на додану вартість. Крім
того податковою перевіркою не було враховано, що по деяких
вантажно-митних деклараціях вартість ввезених товарів не підлягає
оподаткуванню згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України "Про
порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й
оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що
ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України"
( 2681-14 ) (2681-14)
в якому зазначено, що при ввезені на митну територію
України звільняються від оподаткування товари, сумарна митна
вартість яких не перевищує 200 євро, а загальна вага не перевищує
50 кг.
Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
якщо
контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового
зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту
4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням
фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених
підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням
платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей,
передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму
податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків
податкового обліку або відсутністю визначених законодавством
первинних документів, сума податкових зобов'язань платника
податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може
застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але
під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим
органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у
декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством.
Підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний
самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника
податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені
строки податкову декларацію.
Таким чином судами першої та апеляційної інстанції правова
оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційна скарга
залишається без задоволення, а рішення судів необхідно залишити
без змін.
Керуючись ст. ст. 212, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне
залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Рівненської області від 18.05.2005 та ухвалу Львівського
апеляційного господарського суду від 01.11.2005 по справі за
позовом Приватного підприємця гр. Ч до Державної податкової
інспекції у м. Рівне про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.