ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Сіроша М.В.
Суддів Берднік I.С., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,
Матолича С.В.
при секретарі - Єфімовій В.В.
за участю: представника ВАТ "Миколаївнафтопродукт" - Михайлюк
О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства
"Миколаївнафтопродукт" на рішення господарського суду
Миколаївської області від 01.09.2005 року та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 18.10.2005 року
у справі за позовом заступника прокурора Миколаївської
області в інтересах держави в особі Миколаївського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ВАТ
"Миколаївнафтопродукт" штрафних санкцій за порушення нормативу
робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003 році,
встановила:
В вересні 2004 року заступник прокурора Миколаївської області
в інтересах держави в особі Миколаївського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського
суду Миколаївської області з позовом до ВАТ "Миколаївнафтопродукт"
про стягнення штрафних санкцій за порушення нормативу робочих
місць для працевлаштування інвалідів у 2003 році.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що відповідач всупереч
вимогам ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, згідно з якими для підприємств,
установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % загальної
чисельності працюючих, не створив 17 робочих місць для
працевлаштування інвалідів і відповідно до ст. 20 вказаного Закону
повинен сплатити штрафні санкції за нестворені робочі місця у
розмірі 62 080, 60 гривень.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
14.10.2004р. у позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
13.12.2004р. рішення господарського суду Миколаївської області від
14.102004р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від
22.06.2005р. скасовано рішення господарського суду від
14.10.2004р. та постанова апеляційної інстанції від 13.12.2004р.,
справу передано на новий розгляд у зв'язку з невстановленням
судами належними засобами доказування наявності чи відсутності
фактичних обставин щодо інформування відповідачем згідно з п. 14
Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування
інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
03.05.1995р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
(зі змінами та доповненнями),
відповідних органів про вільні робочі місця та вакантні посади на
названому підприємстві, на яких може використовуватися праця
інвалідів. Також судовими інстанціями не було досліджено обставини
справи щодо виконання відповідачем вимог п. 5 Положення, зокрема,
розроблення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів.
При новому розгляді рішенням господарського суду
Миколаївської області від 01.09.2005р. позовні вимоги задоволено у
повному обсязі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від
18.10.2005р. апеляційна скарга ВАТ "Миколаївнафтопродукт"
відхилена, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними вище судовими рішеннями ВАТ
"Миколаївнафтопродукт" звернулося з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України про скасування оскаржуваних судових
рішень, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи,
неправильне застосування норм матеріального і процесуального права
та направити справу на новий розгляд.
Зокрема, в касаційній скарзі зазначено, що судами не
встановлено, яким чином органи, на які покладено обов'язок по
працевлаштуванню інвалідів, сприяли працевлаштуванню інвалідів, та
вважають, що позивачами не надано доказів про наявність
правопорушень з боку ВАТ "Миколаївнафтопрдукт".
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника
відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в
скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Стаття 19 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів
в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
встановлено для підприємств (об'єднань),
установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих
місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів
(далі -органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче
місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів
(далі -Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 03.05.1995 року, № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
зі змінами та
доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від
10.01.2002 року, № 19 ( 19-2002-п ) (19-2002-п)
, - це окреме робоче місце, або
ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі
та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно
відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів
відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства за участю представників МСЕК, органів
Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено
в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача,
відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця
для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і
інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального
захисту населення та відділення Фонду соціального захисту
інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і
працевлаштувати інваліда.
За ст. 19 Закону керівники підприємств (об'єднань), установ і
організацій, незалежно від форми власності і господарювання у разі
незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у
встановленому законом порядку.
Як підставно зазначено господарськими судами, вищевикладені
вимоги відповідачем не виконані. А саме:
- у звітах відповідача за формою № 3-ПН дані про наявність
вільних (вакантних посад) щодо категорії громадян (інваліди,
пенсіонери, учні або студенти) окремо під певними цифрами, в
даному випадку гр. "4";
- не доведено належними засобам доказування щодо інформування
ним згідно п. 14 Положення відповідних органів про вільні робочі
місця та вакантні посади на названому підприємстві, на яких може
використовуватися праці інвалідів;
- не доведено виконання вимог п. 5 Положення стосовно вжиття
заходів по створенню робочих місць для інвалідів, а
саме -розроблення таких заходів і включення їх до колективного
договору. В копії колективного договору на 2002-2004 роки, наданих
відповідачем, відсутні дані про розробку цих заходів, а також
вона не є належною копією, оскільки не містить напису про
повідомну реєстрацію у виконавчому комітеті Миколаївської міської
ради;
- не доведено відповідачем і вжиття заходів по виконанню п. 3
Положення.
Судами правильно зроблено висновок щодо застосування штрафних
санкцій за не створення 17 робочих місць для інвалідів до ВАТ
"Миколаївнафтопродукт".
Висновки господарських судів відповідають обставинам справи,
наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин підстав для скасування судових рішень не
вбачається, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
ухвалила:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Миколаївнафтопродукт" залишити без задоволення, рішення
господарського суду Миколаївської області від 01.09.2005 року та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18.10.2005 року - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Судді: