Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Цуркана М.I.

Суддів: Гуріна М.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Кобилянського М.Г.

при секретарі судового засідання Міненко I.М.,

за участю представника позивача Горбенка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (ОДПI) до Лозівського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (Підприємство), третя особа Лозівська міська рада, про стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу

у с т а н о в и л а :

У квітні 2005 року Лозівська ОДПI Харківської області звернулась до суду з позовом до Лозівського міського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу на суму в 1 900 374,81 грн.

Зазначали, що наведена сума боргу обчислена станом на 14.04.2005 року і складається: з податку на додану вартість - 1 604 857,85 грн.; зі збору за використання водних ресурсів - 146 572,86 грн.; з податку на землю - 49 938,28 грн.; комунального податку - 3 365,05 грн.; збору за забруднення

навколишнього природного середовища - 19 786,26 грн.; податку з власників транспортних засобів -9 570,5 грн.; пені по податку з доходів фізичних осіб - 6 848,54 грн.

Посилаючись на те, що Підприємство не виконало зобов"язань по сплаті податків і зборів, а заходи по отриманню податкового боргу виявились безрезультатними, просили в погашення податкового боргу платника примусово стягнути активи останнього.

В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до справи залучена Лозівська міська рада.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2005 р., залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2005 р., у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОДПI, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що комунальне підприємство створено Лозівською міською радою Харківської області за рішенням № 141 від 12.11.02 р., а в оперативне управління йому передано майно власником якого є територіальна громада міста.

Відповідно із Статутом, підприємство унітарне комунальне некомерційне, основним предметом і цілями діяльності якого є забезпечення населення та підприємств, установ і організацій м. Лозова питною водою та приймання і очищення стоків.

Протягом 2003 -2004 р.р. у відповідача утворився податковий борг на загальну суму у 1 900 374, 81 грн., у зв"язку з чим податковим органом направлялися податкові вимоги ( перша за №1/26 від 07.03.2003 р. на суму 28 970 грн. та друга за №2/31 від 07.04.2003 р. на суму 5 023. 77грн.), а все майно та немайнові права внесені в Державний реєстр застав рухомого майна.

Для погашення податкового боргу, за рішенням позивача, реалізовані активи, що не відносяться до цілісного майнового комплексу Підприємства, перед міським головою ставилось питання щодо реорганізації боржника або визнання його банкрутом.

Також встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 07.02.2005 р. припинено провадження за заявою ОДПI про визнання відповідача банкрутом з підстав відсутності рішення місцевого органу самоврядування щодо надання або ненадання згоди на таке провадження.

Відповідно до ст. 67 Конституції України (254к/96-ВР) кожен зобов"язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а завданням органів державної податкової служби, серед інших, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (ст.2 Закону України" Про державну податкову службу в Україні" (509-12) ).

До функцій ОДПI, як то визначено у п.11 ст.10 Закону, належить подача до судів позовів до підприємств про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За змістом п. 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу за рішенням суду.

Відповідно з п.1.7 ст. 1 вказаного Закону активи платника податку - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Таким чином, Закон не пов"язує обов"язок сплати підприємством податкового боргу з його організаційно-правовою формою.

Разом з тим, ст. 11 Закону встановлений спеціальній порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств.

Зокрема п.11.1 передбачено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків. У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Iнформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Крім того, оскільки Підприємство не підлягає приватизації у порядку передбаченому Законом України"Про приватизацію державного майна" (2163-12) (ст.5 Закону), то правилами п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачено, що податковий орган здійснює заходи щодо продажу

активів такого підприємства, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності. У раз коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо:

надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків;

реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом;

ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу;

оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

За наведених обставин суд першої інстанції, а апеляційний суд обгрунтовано погодившись з цим, дійшов правильного висновку, що примусове стягнення активів комунального підприємства, які входять до цілісного майнового комплексу платника податків, що не підлягає приватизації, поза процедурою банкротства законом не передбачено.

Доводи касаційної скарги стосовно порушення судами вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) висновків судів не спростовують, оскільки наведені в правовій нормі підстави для примусового стягнення активів не підміняють законного порядку їх реалізації.

За правилами ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Лозівської об"єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 28 липня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .