ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Ліпського Д.В.,
суддів: Горбатюка С.А., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
при секретарі : Проценко О.О.,
розглянувши в судовому засіданні в порядку письмового
касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1
на неправомірні дії Державної податкової адміністрації в
Миколаївський області, голови Державної податкової адміністрації в
Миколаївській області за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2004 року та
ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2004
року ,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення
Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2004 року та
ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2004
року у справі за його скаргою на неправомірні дії Державної
податкової адміністрації в Миколаївський області, голови Державної
податкової адміністрації в Миколаївській області.
Зазначає, що в лютому 2003 року він звернувся до суду із
зазначеною скаргою в порядку глави 31-А ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
на неправомірні дії Державної податкової адміністрації в
Миколаївський області, голови Державної податкової адміністрації в
Миколаївській області щодо відмови виплатити йому надбавки та
доплати до грошового забезпечення.
Вказує, що за період служби у Вознесенському міжрайонному
відділі податкової міліції в Миколаївській області з 1 квітня
1997 року до 1 квітня 1999 року йому не були в повній мірі
виплачені надбавки за особливі досягнення в роботі та доплата за
роботу в нічний час. Він неодноразово звертався до відповідача з
вимогою здійснити йому необхідні виплати, але в цьому йому було
відмовлено. Просив визнати неправомірними дії Державної
податкової адміністрації в Миколаївський області, голови Державної
податкової адміністрації в Миколаївській області неправомірними та
виплатити йому вказані надбавки.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26
січня 2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня
2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення
Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2004 року
залишено без змін.
Вказуючи на допущені, на його думку, судами першої та
апеляційної інстанцій неповне з'ясування обставин, які мають
значення у справі, та порушення норм чинного матеріального
законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного
спору, просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної
інстанцій рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити
його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 4 Постанови Кабінету
Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 ( 1592-96-п ) (1592-96-п)
"Про умови оплати праці працівників органів державної податкової
служби" (із змінами і доповненнями від 7 лютого 2000 року N 225),
керівним працівникам і спеціалістам, особам начальницького складу,
які здійснюють контроль за справлянням податків та інших платежів,
займаються оперативно-розшуковою роботою та розслідуванням
кримінальних справ, організовують роботу з контролю надходження
платежів до бюджетів та примусового їх стягнення, надбавки за
особливі умови праці у розмірі 50 відсотків посадового окладу з
урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного
службовця, а для осіб начальницького складу податкової міліції - у
розмірі 50 відсотків окладу грошового утримання; працівникам
податкової поліції та працівникам з обробки інформації, ведення
баз даних державних податкових адміністрацій доплату за роботу в
нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу (тарифної
ставки). Тобто, нормативно визначено, що виплата даних надбавок
залежить від виконання працівником певних функціональних
обов"язків.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій при
розгляді справи по суті, до службових обов"язків ОСОБА_1 як
начальника чергової частини Вознесенського міжрайонного відділу
податкової міліції, старшого інспектора податкової міліції,
виконання обов"язків, зазначених в пп.. 2, 3 п. 4 зазначеної
Постанови від 31 грудня 1996 року № 1592, не входило.
Виплата грошового забезпечення позивачу за період його служби
з 1 квітня 1997 року по 1 квітня 1999 року здійснена з врахуванням
всіх доплат та надбавок, відповідно до займаних ним посад згідно
посадових інструкцій та чинного на той час законодавства про
оплату праці.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами
касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи
процесуального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів
порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не
могло призвести до неправильного вирішення справи.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані судові рішення постановлене з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги
висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються,
підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст.210, 220, 221, 222, 223, 224, 230, 231
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
міського Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня
2004 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від
13 квітня 2004 року - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий: Ліпський Д.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.