ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Ліпського Д.В.,
суддів: Горбатюка С.А., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
при секретарі : Проценко О.О.,
розглянувши в судовому засіданні в порядку письмового
касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1
на дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі
м. Сімферополя Автономної Республіки Крим за касаційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.
Сімферополя Автономної Республіки Крим на рішення Залізничного
районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22
липня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки
Крим від 2 листопада 2004 року,
в с т а н о в и л а:
Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.
Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося з касаційною
скаргою на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя
Автономної Республіки Крим від 22 липня 2004 року та ухвалу
апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 листопада 2004
року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії управління Пенсійного
фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної
Республіки Крим.
Зазначає, що в липні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із
зазначеною скаргою, мотивуючи її тим, що їй необгрунтовано було
відмовлено в призначенні пенсії державного службовця, а призначено
пенсію за віком на загальних підставах в розмірі 150 грн..
Просила зобов"язати управління Пенсійного фонду України в
Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим
призначити їй пенсію державного службовця.
Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.
Сімферополя свою відмову в нарахуванні пенсії державного службовця
позивачу, мотивувало тим, що призначення їй пенсії державного
службовця можливе лише після її звільнення з Державної податкової
інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим та надання
запису в трудовій книжці про звільнення.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя
Автономної республіки Крим від 22 липня 2004 року скаргу ОСОБА_1
було задоволено. Визнано дії посадових осіб управління Пенсійного
фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя щодо відмови в
призначенні ОСОБА_1 пенсії державного службовця неправомірними.
Зобов"язано управління Пенсійного фонду України в Залізничному
районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим призначити
ОСОБА_1 пенсію державного службовця з IНФОРМАЦIЯ_1. Стягнуто з
управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.
Сімферополя Автономної Республіки Крим в користь ОСОБА_1 державне
мито в сумі 8 грн. 50 коп.
Ухвалою апеляційного суду м. Сімферополя Автономної
Республіки Крим від 2 листопада 2004 року апеляційну скаргу
управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.
Сімферополя Автономної Республіки Крим було відхилено, а рішення
Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної республіки
Крим від 22 липня 2004 року залишено без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду
України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної
Республіки Крим, судами першої та апеляційної інстанцій неповне
з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення
норм чинного матеріального законодавства, що призвело до
неправильного вирішення даного спору, управління Пенсійного фонду
України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки
Крим просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної
інстанцій рішення та постановити нове рішення, яким відмовити в
задоволенні скарги ОСОБА_1.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій при
розгляді справи по суті, ОСОБА_1 з IНФОРМАЦIЯ_2 працює в Державній
податковій інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
IНФОРМАЦIЯ_3. На дату звернення до управління Пенсійного фонду
України в Залізничному районні м. Сімферополя Автономної
Республіки Крим мала вік 55 років, загальний трудовий стаж
роботи - 35 років з них стаж державної служби - 11 років 1 місяць
26 днів.
Задовольняючи вимоги позивачки, суди першої та апеляційної
інстанцій обгрунтовано посилалися на ч. 2 ст. 37 Закону України
"Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
в редакції від 16 січня 2003
року, відповідно до якої право на одержання пенсії державних
службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством
пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не
менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу
державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення
пенсійного віку працювали на посадах державних службовців.
При цьому судами встановлено, що позивачка при зверненні про
призначення пенсії подала усі документи, необхідні для призначення
пенсії державного службовця.
Відповідачем у поданій касаційній скарзі не оспорюється право
позивачки на призначення їй пенсії державного службовця.
Посилання відповідача на безпідставність, на його думку,
стягнення судом в користь позивача судових витрат (сплаченого
позивачем державного мита) в розмірі 8 грн.50 коп., оскільки
органи Пенсійного фонду України відповідно до п.34 ч.1 ст.4
Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
від 21
січня 1993 року звільнені від сплати державного мита, не може бути
враховано, тому що відповідно до ч.1 ст. 75 ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, чинного на час розгляду справи в судах першої та
апеляційної інстанцій, стороні, на користь якої постановлено
рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати, хоча б
ця сторона і була звільнена від оплати судових витрат на користь
держави.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами
касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи
процесуального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів
порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не
могло призвести до неправильного вирішення справи.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги
висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються,
підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст.210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим
залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м.
Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 липня 2004 року та
ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2
листопада 2004 року - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя: Ліпський Д.В.
Судді: Горбатюк С.А.
Гурін М.I.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.