вул. Московська, 8, м. Київ, 01010

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді  Панченка О.Н.,

Суддів -  Смоковича М.I.,

Горбатюка  С.А.,

Бутенка В.I.,

Мироненка  О.В. (суддя - доповідач)

розглянула у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Апеляційного суду Чернігівської області  від 12 жовтня 2005 року

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Корюківського районного управління юстиції (далі - ВДВС Корюківського РУЮ)

на  неправомірні дії державного виконавця ВДВС Корюківського РУЮ Масіч О.П.,

В С Т А Н О В И ЛА :

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Корюківського районного управління юстиції (далі - ВДВС Корюківського РУЮ)  про визнання неправомірними дії державного виконавця по  нарахуванню  заборгованості по аліментах з середнього заробітку та зобов'язання провести перерахунок суми заборгованості по аліментах боржнику, виходячи із законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 9 серпня 2005 року було задоволено позовні вимоги.

Постановою Апеляційного суду  Чернігівської області від 12 жовтня 2005 року апеляційну скаргу Відповідача було задоволено, а рішення  суду першої інстанції було скасовано у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідно правил ч.3 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , розмір заборгованості по аліментах визначається держвиконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержаного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник  в цей період не працював, заборгованість визначається, виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.

Суд, апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, про неможливість скласти розрахунок заборгованості по аліментах у зв'язку з відсутністю даних про розмір чистого доходу, одержаного боржником.

З огляду на викладене, постановлене по справі судове рішення відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону, а доводи касаційної скарги його  не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220^1, 223, 224, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Апеляційного суду Чернігівської області  від 12 жовтня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.